На Франківщині може з'явитися ще один національний природний парк - "Верховинський".

Недавня повінь пробудила у вітчизняних владців екологічну свідомість. Надихнуті рішенням Ради нацбезпеки від 19 серпня про заборону промислової вирубки карпатських лісів, в західноукраїнські області потягнулися десятки перевіряючих з прокуратури, Мінекології, держкомлісу, СБУ... А обласні адміністрації, управління лісового господарства й екології отримали від Віктора Ющенка 30 днів на роздуми про нові заповідники, заказники і парки.

Таку небачену природоохоронну активність можна було б тільки вітати, якби, окрім телегенічних емоцій і боротьби за посади й бюджетні потоки, у ній можна було знайти ще й крихту здорового глузду і щирої турботи про "зелені легені України". Натомість, у перших плодах "мозкового штурму" посадовців обласного управління охорони природи значно більше штурму, ніж мозку. Якщо баланс цих складників не зміниться, Прикарпаття може отримати ще одне вогнище соціальної напруги, як це сталося на Косівщині. Там вже шість років сільські і районна ради вперто й успішно саботують Указ Президента 2002 року про створення НПП "Гуцульщина".

Минулої п'ятниці екологічні ініціативи обговорювалися на засіданні колегії обласної держадміністрації. Як виконується на Прикарпатті Указ Президента " Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні", розповідав нещодавно призначений на посаду начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в області Андрій Троценко. З доповіді молодого керівника випливає, що успіхів значно менше, ніж планів. Зате які плани!

Так, на Рожнятівщині пропонується створити національний природний парк "Грофа" площею близько 5 тис. га, на лівому схилі долини ріки Лімниця на 130 га - заповідне урочище "Підлюте", і ще 3 ландшафтні й 1 орнітологічний заказники, 2 ботанічні пам'ятки природи, 2 дендрологічні парки... Але найамбітнішим проектом є Верховинський національний природний парк на 15 тис. га. у Чивчино-Гринявському масиві Карпат, де беруть свій початок Чорний та Білий Черемоші.

Парк з наслідками

Управління охорони природи вже встигло провести з цього приводу нараду і надіслати листа колегам з обласного лісового господарства з вимогою подати список лісових кварталів, які б відійшли у відання майбутньої адміністрації парку.

При цьому жодного екологічного й економічного обґрунтування запропонувати не спромоглися. Які території увійдуть до парку, а які ні і чому, не уявляють ні екологи, ні лісники, ні влада, ні тим більше мешканці верховинських сіл. "Я досі не бачив ні раціональної мотивації, ні картографічного матеріалу...", - зазначив Роман Олійник, заступник керівника обласного лісового господарства, яке сьогодні користується лісовими площами, що плануються під парк. За словами заступника, сьогодні не зрозумілий сам принцип, за яким буде здійснюватися відбір земель. Замість цього, на жаль, "суміш усіляких інтересів" і "бажання деяких чиновників розширити власний вплив на нові території, щоб їздити туди на перевірки". "Суть не в амбіціях лісників: дадуть вони чи ні шматок лісу,  - запевняє Роман Олійник. - Ми готові віддати територію 4 лісництв для парку, так само недавно на колегії в Мінекології дали принципову згоду на передачу всього Кутського лісгоспу під національний парк "Гуцульщина". Шкода тільки, що все це робиться без мотивації, без обрахунків соціальних і економічних наслідків".

У нашій державі безпрограшна річ - створювати заповідники, - каже Роман Олійник. - У свідомості мешканців міст - це завжди позитив. Такий заповідник - як колгосп не в нашому селі. Тобто не тим, хто приймав рішення про заповідання, платити в районний бюджет, давати роботу місцевим мешканцям тощо".

За його словами, вилучення 4 лісництв передовсім призведе до ліквідації Верховинського лісгоспу, який сьогодні є головним бюджетоформуючим господарством Верховинського району. Лісгосп заробляє у рік від реалізації деревини близько 8 млн. грн., понад 2 млн. грн. вкладає у лісовідновлення, дає роботу сотням людей. Натомість, із парком держава отримає щорічні мільйонні видатки на утримання й охорону території.

Роман Олійник усвідомлює, що його погляди не викликатимуть захвату туристів і гостей Карпат, але він не вважає доцільним масове вилучення лісових площ з промислової експлуатації. В області 24% заповідних лісів, а з урахуванням різних обмежень з експлуатації вилучено 43% лісів. Це на порядки більше, ніж у Польщі чи Швеції. Причому обсяги лісозаготівлі значно нижчі, каже заступник. "На жаль, сьогодні бракує здорового прагматичного ставлення до лісу, - пояснює Роман Олійник. - Ліс - це не нафта чи газ, це відновлюваний ресурс, через 50-70 років ми знову виростимо його не гіршим, ніж він був". Ліси доцільно заповідати, якщо антропогенне навантаження на них стає непомірним, як це було на Яремчанщині, де в 1970 році створювали Карпатський національний природний парк на 32 тис. га. А лісам поблизу Буркута, Зеленого й Голошина не загрожує туризм, рекреаційне навантаження, і єдине, що там насправді потрібне, - це інфраструктура, дороги, які, окрім лісгоспу, навряд чи хтось прокладатиме, вважає Роман Олійник.

Послухаєм гуцулів?

З економічними викладками лісників можна погоджуватися або ні, але сумний досвід Косівщини, де створення парку "Гуцульщина" наштовхнулося на протести звичайних мешканців, ігнорувати неможливо. Через опір сільрад досі залишається невирішеним питання відведення 7,6 тис. га для парку: люди бояться, що їм заборонять ґаздувати на дідівських ґрунтах. Чи не повториться подібне на Верховинщині?

Як повідомив "ГК" голова Верховинської районної ради Ярослав Кікінчук, ідея Верховинського НПП насправді не нова, лише призабута. "Про парк йшлося, ще коли розроблялася проектна документація Чивчино-Гринявського ландшафтного заказника,  було навіть попереднє погодження сільських рад і відповідне рішення районної ради. Але сьогодні, через 6 років, чимало змінилося, і думаю, варто з нашими рішеннями передовсім ознайомити громаду тамтешніх сіл", - пояснює Ярослав Кікінчук.

Ландшафтний заказник "Чивчино-Гринявський" розкинувся на майже 7 тис. га у високогір'ї, місцями просто недоступному й непрохідному через сотні гектарів суцільного жерепу й лелича. Які саме землі долучатимуть до заказника задля створення парку, хвилює мешканців принаймні двох сіл - Голошиної і Зеленого. Якщо парк займе полонини, підійде упритул до людських обійсть, можливості для традиційної господарки й будівництва будуть обмежені.

Згідно із Законом України "Про природо-заповідний фонд", території національних природних парків поділяються на 4 зони з особливим охоронним режимом. У заповідній зоні заборонене будь-яке будівництво, навіть доріг, влаштування місць відпочинку, розведення вогнищ, прогін і випас худоби, будь-яка рубка дерев, навіть на дрова, сінокіс, збір трав і багато іншого. У зоні регульованої рекреації дозволяється облаштування туристичних і екологічних стежок, у зоні стаціонарної рекреації - розміщення готелів і кемпінгів. І лише в так званій господарській зоні дозволяється діяльність за загальними вимогами охорони довкілля, у ту зону можуть входити цілі населені пункти. Відтак, побоювання горян, які звикли випасати худобу на полонинах чи збирати трави й гриби, а не тільки тих, хто промишляє лісом, по-людськи зрозумілі.

Упередити опір місцевого населення й конфлікти, подібні до косівських, на переконання Ярослава Кікінчука, можна. Для цього треба провести громадські слухання в селах, ознайомити гуцулів з правилами поведінки на території парку, та головне - не включати у межі парку жодних незаліснених площ. Усі полонини й галявини, придатні для випасу худоби чи й забудови, мають залишитися в землях запасу сільрад і в майбутньому використовуватися для розвитку населених пунктів - господарських чи рекреаційних потреб громад.

З Ярославом Кікінчуком згоден голова ОДА Микола Палійчук. Губернатор зазначив на колегії, що протягом двох-трьох місяців потрібно провести громадські слухання й показати мешканцям, де пройде межа парку. "Головне - не повторити помилок, які були допущені на Косівщині",- сказав губернатор і запропонував відкласти розгляд питання на вересень. Навіть якщо зачекати рік, пізно не буде, підтримує губернатора Ярослав Кікінчук.

В натурі земля

Саме визначення меж заповідних територій на місцевості, як кажуть земельники, в натурі - найбільший клопіт влади. На Верховинщині досі не затверджені навіть межі населених пунктів, не кажучи вже про заповідні об'єкти. Сотні тисяч бюджетних гривень фактично було викинуто на вітер, коли готовий проект формування територій минулого року районна влада відкликала з обласної ради нібито на доопрацювання. А насправді, як припускають експерти, - з наміром включити в межі сіл додаткові площі, привабливі для бізнесу чи продажу.

Відсутність меж і, відповідно, державних актів на право користування землями відкриває широкі можливості для зловживань, передовсім для незаконної забудови, визнає Андрій Троценко. Добротні "хатинки" рясно виростають на узліссях і в охоронних смугах гірських річок, незважаючи на приписи містобудівельного, земельного чи екологічного законодавства. Лише протягом 2007 року, за інформацією "ГК", було видано понад 200 довідок про те, що певні земельні ділянки не належать до Карпатського національного парку! І це при тому, що КНПП має державний акт на постійне користування землею. Усього з 464 об'єктів природо-заповідного фонду, які займають на Прикарпатті 195,9 тис. га, актом володіють тільки КНПП, заповідник "Горгани", дендрологічний парк "Дружба" і "Парк імені Тараса Шевченка" у Франківську... Коли решта парків, заповідників і заказників Прикарпаття отримають свої межі й акти, невідомо: в місцевих бюджетах на землевпорядні роботи хронічно бракує грошей. Тим часом "просунуті" сільські ради успішно залучають кошти комерційних структур, зацікавлених у карпатській землі, на розробку нових генеральних планів задля розширення власних меж за рахунок територій... Карпатського національного природного парку. Якщо керівництву Яблуниці, Татарова, Микуличина, Яремче вдасться "дотиснути" нові проекти землеустрою, Карпатський національний парк може "схуднути" на 1,5 тис. га. Пусте, створимо новий?

Андрій Сова

ГАЛИЦЬКИЙ КОРЕСПОНДЕНТ