Грудень 1946-го...Вечоріло. По дорозі з Слободи Болехівської до Лужок під охороною підводою везли важко пораненого повстанця. Проминувши центр села, обоз зупинився в одній з осель на окраїні. Далі дороги вже не було. Звідси раненого повстанця мали доправити в шпиталь Українського Червоного Хреста, що був розташований за 4-5 кілометрів, в урочищі Марина. Після короткого відпочинку було прийнято рішення рухатись далі. Нажаль, сексот зумів вчасно повідомити більшовиків, і з розташованого в Болехові гарнізону карателів було вислано погоню... На світанку більшовикам вдалося виявити і оточити повстанську шпитальню в якій разом з раненими, охороною та медперсоналом знаходилось близько 40 осіб...

Щорічно з перших днів здобуття Незалежності, громада села Лужок запрошує гостей, щоб віддати шану загиблим в урочищі Марина. Цієї неділі, 10 серпня селяни, ветерани ОУН-УПА, представники громадських організацій та політичних партій Долинщини, зокрема і Долинська міська організація ВО "Свобода" побували в Лужках.

Як завжди, на патріотичні акції, біля приміщення РДА  всіх бажаючих чекав автобус на Лужки. Найпершими прийшли ветерани Долинського Братства ОУН-УПА. Ці старенькі дідусі, яким вже давно минуло вісім десятків, мали стільки життєвої сили, наснаги та оптимізму, що здавалось ніби їм  як мінімум в двічі менше років. Вони з натхненням розповідали про свої важкі роки боротьби, репресії, заслання; ділились думкою про сучасну політичну ситуацію Україні та світі; обговорювали наслідки повені в районі; розказували про плани на майбутнє по вихованню молоді та наповненню експонатами власної музейної кімнати...

Виїхавши з Долини, підібрали по дорозі в Тяпче, Гошеві, Витвиці, Станківцях місцевих мешканців - до Лужок прибули близько 13:00. В цей час саме розпочалась Служба Божа в сільській церкві. Гуртом йдемо до церкви. Відбувши Службу Божу, коло братської могили вирішується питання: йти чи не йти в гори до колишнього шпиталю? Зважаючи на те, що нещодавно була повінь, а напередодні цілу ніч падав дощ, вирішили обмежитись молебнем та урочистим віче на місці.

Під дрібним дощем, на урочисте віче зібралось понад 100 осіб. Молебень за загиблими провів священик УГКЦ. Далі слово взяв голова Долинського Братства ОУН-УПА Юрій Долішній. В своїй довгій та емоційній промові він розповів про події тих днів, та зокрема звірські знущання більшовицьких окупантів над захопленими раненими та жінками медсестрами, що переважно родом були з Лужок та сусідньої Липи. Також на вічі виступив письменник-уродженець Лужок Дмитро Юсип. На завершення юні дівчата в бойківському національному вбранні декламували патріотичні вірші, а сивочолі ветерани ОУН-УПА співали повстанських пісень.

Прес-служба Долинської міської організації ВО "Свобода"