Пора заборонити видобуток будматералів з русел річок, вважають учені та представники влади. Руйнівним для рік прикарпатського краю стає нинішній інтенсивний відбір з їхніх русел гравію та піску, констатують в обласній раді. Зрозуміло, що ці матеріали потрібні для ремонту доріг та спорудження будівель. Причому попит на них такий, що їх умудряються збувати по тисячі гривень за вантажівку. І це такий прибуток, який ніде не обліковують, а отже, ніхто не сплачує з нього жодних податкових відрахувань. Але надмірна, не завше контрольована експлуатація дна річок - а саме звідти зазвичай видобувають ті природні відклади - призводить передусім до опускання водної поверхні, а відтак і до зниження рівня грунтових вод. А чим це обертається?

- До наших депутатів надходять скарги від жителів сіл, прилеглих до тих кар'єрів, на те, що в їхніх криницях зникає вода, - розповідає заступник голови обласної ради Остап ДЗЕСА. - Ця проблема стара, як світ. Як на мене, в області і так достатньо місць стихійного, несанкціонованого відбору піщано-галькової суміші з русел. І з цим ще десь можна миритися. Хоча б тому, що на всіх річках, на всіх таких місцях не виставиш міліцейські пости. Зрештою, не такі вже й великі обсяги того підпільного видобутку. Та коли видаватимемо офіційні, ліцензовані дозволи на промислові розробки русел, робитимемо відводи земель під те, то це аж ніяк не буде виправдано. Ми попросту кидатимемо виклик людям, які живуть поблизу водних артерій.

Втім, створення проблем із питною водою для селян - не єдина шкода від такого промислу. Кар'єри спричинюють викривлення річкових русел, створюють умови для поширення водної ерозії ррунтів, порушують природний баланс у басейнах рік, внаслідок чого вода забирає береги...

Так триває вже десятиліттями. А особливого розмаху це набуло останніми роками. І навіть перетворилося для декого на прибутковий бізнес. Іноді поблизу таких кар'єрів, розташованих уздовж Дністра чи обох Бистриць, можна побачити й по кільканадцять вишикуваних у черзі автомашин, господарі яких чекають на товар. Спритні ділки без жодних затрат черпають з дна чистий, сполоканий у річковій воді гравій.

Дивно, що якимось чином дозволи на вибирання гравію в руслах одержують переважно комерційні структури. Скажімо, там немає жодного кар'єру облавтодору, в котрого їх чимало. Тому що державному підприємству органи місцевого самоврядування відмовляють у тому. Чому ж сільради, в чиєму віданні перебувають ті території, одним ідуть назустріч, а іншим - ні?

Тут є питання, звісно. Але в будь-якому разі, так ми самі собі шкодимо. Думаю, пора покласти край такій практиці. І більше не підпускати до рік нікого з охочих до видобутку гравію чи піску. В області є достатньо розвіданих запасів пісків та піщано-гравійних сумішей у колишніх руслах давніх річок. От їх і потрібно розробляти. А вибирати будматеріали з води можна дозволяти тільки тоді, коли необхідно почистити дно річки чи замулені береги. І то лише згідно з висновками компетентних комісій.

Такої позиції дотримується й перший заступник голови обласної ради Зіновій БЕРЕГОВСЬКИЙ:

- Маємо навести з цим лад і зупинити відбір гравію з русел рік по всій області. Щоби максимально зберегти водний басейн на території області, відновити органічний баланс у ньому й більше не втручатись у природні процеси, що протікають у водоймах рік. Інакше, як бачимо, не можна, оскільки так званий людський чинник у цьому ділі, на жаль, працює лише в один бік - з користю для себе й за принципом "після нас - хоч потоп". Думаю, що екологи й інші відповідальні особи, котрі дають дозволи на безлімітний видобуток гравію з рік і замовчують ту шкоду, якої завдає довкіллю безбожна експлуатація русел, живуть за принципом подвійної філософії. Хоча це радше цілковита безпринципність...

Переконаний, врегулювати ситуацію - під силу органам місцевого самоврядування. У тому числі й проблему самовільного, нелегального видобутку гравію з русел, який чинять здебільшого приватні особи. Адже всю територію області розділено між населеними пунктами. Кожен метр землі, а заразом і річки з берегами перебувають в юрисдикції тієї чи іншої сільради. І сільські голови відповідальні за те, що діється у володіннях їхніх територіальних громад. Врешті-решт і природоохоронні прокуратури діють у кожному районі. Хіба там нині не знають, яка обстановка склалася на річках у зв'язку з відбором гравію в їхніх руслах?

Однозначно від річок мають відійти усі - і приватні заготовлювачі будматеріалів, і промислові розробники їхніх родовищ. Івано-Франківщина ж - не Запоріжжя, де лише суцільні чорноземи й великий дефіцит на каміння чи гальку. Прикарпаття - гірський регіон. і того добра, як уже йшлося вище, в нас достатньо й поза руслами рік. Їх спокійно можна розробляти за участю спеціалістів без шкоди для довкілля. Так, як це, скажімо, зроблено в селі Пасічній Надвірнянського району. Там - чудовий кар'єр, де працює подрібнювач, що видає продукцію будь-якої фракції. Зрозуміло, що цей процес більш енергозатратний, ніж черпання гравію з русел. Але він виправданий. Бо ми ж не останні на цій землі, після нас ще житимуть інші люди. Тож маємо зберегти для них нинішні ріки...

А щоб налагодити промислову розробку піщано-гравійних запасів у руслах колишніх річок, міркую, то звернемося до Державної комісії України по запасах корисних копалин, де можна одержати матеріали геологорозвідувальних робіт, проведених у цих місцях. Запозичимо також досвід львів'ян, яким уже вдалося врегулювати таку саму проблему. Й тоді, будь-ласка, кожен охочий може розробляти ці родовища. Гадаю, такий хід остаточно поставить крапку в довгочасній історії з безконтрольною експлуатацією дна річок.

Варто зазначити, що в цих задумах ми діємо не на свій страх і ризик, а звернулися до фахівців. І маємо підтримку з боку науковців. Ось, приміром, про які наслідки надмірного видобутку піщано-гравійно-галькової суміші з русел прикарпатських річок розповів у відповідь на наше прохання дати екологічну оцінку ситуації відомий український учений, академік, професор кафедри екології ІФНТУНГу Олег АДАМЕНКО: "Повздовжній профіль русел формується під впливом глибинного й бокового розмивів дна і берегів та шляхом заповнення ерозійних утворень піском, гравієм, галечниками й валунами. За належних тектонічних та кліматичних умов (підняття й опускання земної кори, закономірні 33-річні цикли чергування підвищеної вологості й високої температури) настає рівновага між розмивом русел та накопиченням річкових відкладів. Тоді річка "поводиться" закономірно й передбачливо. Якщо ж із русел регулярно вибирати ту так звану алювійну суміш, а це наразі найлегший спосіб добувати необхідні для ремонту доріг чи спорудження будівель річкові відклади, то режим рік порушується. Вони не встигають компенсувати втрати алювію надходженням уламкових матеріалів з гір, де триває інтенсивний розмив корінних підземних порід. У результаті русла рік поглиблюються (донна ерозія), швидкість течії зростає...

Як свідчать зокрема дослідження на контрольних створах Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації, пониження дна Бистриці Надвірнянської поблизу села Вовчинців та Івано-Франківська за період з 1960 року по 2000-й становило чотири метри - в середньому по 10 см щороку. Це спричинив надмірний видобуток (до 1,5 млн. кубометрів на рік) протягом двох десятиліть (1960 - 1980 рр.) гравійно-галькової суміші у пригирловій зоні ріки, що викликав інтенсивний розвиток площинних і глибинних деформацій русла. З 1980-го роботу на тутешніх кар'єрах припинено, але руйнації русла не припинились, а тривають і досі.

Великих масштабів пониження дна карпатських рік набуло на тих передгірських ділянках, де потужність кар'єрних розробок набагато перевищувала обсяги надходження наносів з верхніх ланок річкової мережі.

Такі самі процеси відбуваються і вздовж Дністра та його правих приток - обох Бистриць, Лукви, Лімниці, Свічі тощо. Висновок однозначний: на всіх річках області необхідно заборонити розробки руслової піщано-гравійно-галькової суміші, а натомість налагодити видобуток цих будівельних матеріалів з потужних запасів, які залягають у колишніх руслах давніх рік, з так званого алювію надзаплавних терас. Їхні родовища розвідано в Надвірнянському, Богородчанському, Рожнятівському, Долинському та Галицькому районах"...

Як зазначив кореспондентові "Галичини" О. Адаменко, долю кожного чинного кар'єру, що діє в районі рік, або ж прохання про дозвіл на розробку того чи іншого піщано-гравійного родовища потрібно визначати окремо. Щоб, наприклад, не повторилася ситуація, котра склалася навколо урочища "Замулок" у Галицькому районі - 11-гектарної алювійної смуги, яка простяглася від Маріямполя до Дубівців і Тустані. У червні сесія обласної ради, керуючись згадуваними намірами, відхилила клопотання однієї з фірм про розробку тамтешніх піщано-гравійних запасів. Однак після того під час дослідження цієї місцевості з виїздом на місце з'ясувалося, що то не в руслі планували підприємці вибирати гравій, а якраз на заплавній терасі, де накопичилися давні відклади і не відбуваються ніякі гідродинамічні процеси. Словом, тут неабиякі перспективи для видобутку будматеріалів. Але, якби за словами О. Адаменка, про те, що розгортати ті роботи збираються на місці колишньої ріки, а не теперішньої, було сказано в проекті під цю справу, який надала фірма, то прецеденту не виникло б. Та лихо в тім, що ті, хто готує таку документацію, зазвичай, не володіють потрібними знаннями.

Отже, в будь-якому разі спеціально створені мобільні групи з екологів та інших кваліфікованих спеціалістів мали б візуально вивчати кожну ділянку, на якій планують розробляти родовища гравію чи піску. І одним із головних мірил у визначенні "бути чи не бути" тут або там кар'єрові може слугувати таке: 100-метрові зони з кожного боку річкового русла - це природоохоронні території, на яких вітчизняним законодавством заборонено проводити будь-які роботи.

Василь Мороз

ГАЛИЧИНА