Он вони, іроди, черпають, - бабця Катерина тицяє пальцем у тракторець на ріці, до якого вишикувалися три вантажівки. - Ми це звідси ледь не кожен божий день бачимо!

Йдемо до машин. Нас помічають, але робота не зупиняється. Ковш зачерпує річкове каміння і продовжує навантажувати кузов МАЗа. Його водій, дебелий чолов'яга, зсуває брови на переніссі, робить крок нам назустріч і грізно запитує: "Чого вам тут треба?"

Слово за слово, переважаюча за кількістю і м'язовою масою група чоловіків радить нам забиратися. Мовляв, дозвіл на те, щоби брати з Бистриці шутер, у них є. Але нам вони його не покажуть - "не положено". Браконьєри, очевидно, обізнані з порядком контролю і впевнені у безкарності своїх дій.

За той час, поки їдемо від села Ямниця до Івано-Франківська і далі через Пасічну, зустрічаємо ще близько десяти машин з річковим гравієм. Схоже на караван: більшість вантажівок ідуть в одному напрямку. Сідаємо одній із них "на хвіст" і невдовзі опиняємося біля будівельного майданчика на вулиці Вовчинецькій. Там просто кипить робота...

Впродовж кількох останніх років, відколи Івано-Франківськ інтенсивно розбудовується, незаконний видобуток гравійно-піщаної суміші з русел місцевих річок набув масового характеру. На сьогоднішній день є підстави говорити про промислові масштаби крадіжок такого роду. Відтак, місту підкладено екологічну бомбу.

Деградація довкілля

Бомбою уповільненої дії є деградація довкілля, зокрема річок. "Екологічний паспорт Івано-Франківської області" від Державного управління екології та природних ресурсів однією з основних проблем Прикарпаття називає "затоплення території і руйнування берегів рік під час повеней, обміління рік у меженні періоди". Причиною цього є господарська діяльність людей, зокрема - масовий видобуток річкового каменю та піску просто з русел або вздовж охоронних прибережних смуг річок. Третина руйнівних паводків в околицях Франківська, вважає головний інженер управління ЖКГ міста Микола Ковальчук, стається власне через річкові кар'єри. В останні три роки буйство вод навесні та восени серйозно шкодить міським дамбам. Велика вода розмиває конструкції, змітає десятки метрів пасовищ і городів, "рве" дачні масиви, затоплює житла. Натомість влітку "місто на двох Бистрицях" потерпає від спраги. Вперше про цю проблему заговорили минулого року. Йшлося про перебої в системі водопостачання через різке зниження рівня річок. Якщо тенденція збережеться, застерігають спеціалісти водгоспу, років через п'ять Франківськ питиме воду, як Львів, - по годинах. І не треба розводитися про глобальне потепління, якщо відбувається масштабне руйнування місцевої екосистеми.

Гравійно-піщана суміш - дуже популярний будматеріал. Використовується у фундаментах будинків, при спорудженні доріг, майданчиків, дворів. За законодавством - природна копалина місцевого значення, що повинна розроблятися у кар'єрах. Видобуток суміші з русел річок заборонено. Всі роботи з благоустрою русел і берегів, влаштування гідроспоруд мають відбуватися без вивезення ґрунту. В окремих випадках дозволяється вибирати гравій - якщо це передбачено проектом. Проект (вартість 20 тис. грн.) розглядають і погоджують зокрема управління екології, облводгосп. Це - головні контролери процесу, яким дано право ловити і карати порушників (від екологів таке право має Державна екоінспекція). На час нересту риби - з 1 квітня до 1 червня - будь-які роботи в руслах річок узагалі припиняються. Тільки не крадіжки.

Типологія шкідників

Гребуть шутер із Бистриць довкола Франківська три типи браконьєрів. Класифікацію ми склали після того, як два тижні відслідковували "чорні копальні" (більше 10 випадків забору) й спілкувалися з представниками обласних структур - Державної екологічної інспекції, міжрайонного управління водного господарства та природоохоронної прокуратури. Перший тип дозволимо собі назвати "дрібні шкідники". Це власники тачок, фір та легковиків, селяни, які будуються і беруть річковий камінь для власних потреб. Другий тип - "підприємці". Дядьки мають вантажівку чи тракторець і шукають заробітку. Відтак кооперуються з собі подібними і виконують дрібні замовлення для поодиноких клієнтів (переважно в околицях свого села). Трапляється, що продають шутер просто "з воріт". Після цих заготівельників на ріці залишаються вже доволі глибокі ями. Третій тип - "професіонали". Ці офіційно працюють на ринку будматеріалів, мають на приході гравійно-піщану суміш, орендують техніку (або наймають "підприємців"), домовляються з контролюючими органами і розробниками кар'єрів. Постачають річкову суміш будівельним компаніям. Вивозять тисячі кубометрів ґрунту. Збитки від їхньої діяльності оцінюються в десятки тисяч гривень.

Якщо "дрібні шкідники" бігають від екологічних інспекторів, водників та правоохоронців, а "підприємці" пробують з ними домовитися - за одноразовий платіж від 10 до 100 "зелених", то "професіонали" працюють "під дахом". У державних структурах області та в сільських радах є люди, які прикривають таку незаконну діяльність. Це називається "бути в долі". Добрим ім'ям та посадами ризикують за великі гроші.

Особливості промислу

Недарма річковий гравій називають "сірим золотом". Машина (10 т) сировини з кар'єрів (в області їх тільки два - у селищі Єзупіль Тисменицького району та в селі Назавизів Надвірнянського) коштує близько 900 грн. Стільки ж "ліваку" - від 400 до 650 грн. Є градація: гравійна суміш з Лисця, Хриплина, Березівки, Чернієва, Ямниці та інших підміських сіл - дешева, бо низької якості. Добірна "мачка" з Побережжя або "дністровий шутер" з-під Галича - дорожчі. Добірний камінь-кругляк з Богородчанського району йде по 800 грн. машина. Валуни, якими тепер модно прикрашати подвір'я, постачають з Верховинщини та Косівщини по 600-900 грн. за штуку. Останні два продукти "женуть" на Київ - там КАМАЗ каменя збувають за 9-10 тисяч, валуни продають по 1,5-2 тис. грн. і більше, залежно від розміру. "Браконьєрство поширилося на всю область, - підтверджує обласний природоохоронний прокурор Василь Стефанець. - Незаконний видобуток ведеться не тільки на Дністрі й обох Бистрицях, але й на Пруті та заповідній Лімниці, довкола Калуша, Тлумача, Коломиї". Солідарний із колегою і головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в області Володимир Шулига. Принаймні спонтанні рейди екоінспекції цими районами є результативними. "Минулого року за порушення законодавства у сфері користування надрами ми притягнули до відповідальності 219 осіб, - повідомив в.о. начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр держекоінспекції Ярослав Петращук. - З них 180 за незаконне добування гравію".

Відповідальність - штраф плюс відшкодування збитків. Штраф для фізичної особи - 68-102 грн., юридичної - 170-238 грн. Збитки рахують так: об'єм вибраного гравію множать на офіційну ціну кар'єру, а це переважно одна машина - 900 грн. (тотожний варіант 56 грн. за кубометр породи). Санкції не зупиняють крадіїв. Обізнані з законодавством "професіонали" спритно мінімізують відповідальність, коли її неможливо уникнути. Наприклад: відповідальність за крадіжку цілком беруть на себе водії-виконавці. Тоді ланцюжок злочину просто неможливо "розмотати" до підприємця-замовника без застосування слідчих дій. А то вже парафія не екологів, а економічної міліції. Екологам зась супроводжувати авто, перевіряти накладні тощо. Такі бюрократичні хащі якраз і уможливлюють легальне існування нелегального бізнесу.

Як би безнадійно не виглядала ситуація, можна вирішити проблему. Ні, не відкриттям нових кар'єрів - ліцензія обходиться майже у мільйон, тож дешевих копалин не буде. І не зміною чільників контролюючих структур та окремих сільських голів, хоч із цього могла би бути користь. Покласти край розкраданню ресурсів можуть тільки ті люди, що не "зав'язані" в "коза ностра". Як-от на Буковині, де з ініціативи мера створено дві бригади з природоохоронців, податківців, працівників обласної прокуратури та управління державної служби по боротьбі з економічними злочинами. Вони здійснюють комплексні перевірки, позови про заподіяння шкоди навколишньому середовищу та державі передають до суду. В Івано-Франківську на виконання наразі єдиного доручення міського голови працівники ДАІ виявили "факт несанкціонованого перевезення річкового гравію" - два КРАЗи везли матеріал на будову гіпермаркета на вулицю Вовчинецьку. На час виходу номера мерія не визначилася, як уплине на забудовника.

ДО ТЕМИ:

Минулого четверга, 10 квітня, редакція спільно з держекоінспекцією затримала на Бистриці у селищі Новий Лисець "державних браконьєрів". Працівники тамтешньої дільниці Івано-Франківського міжрайонного управління водного господарства вибирали гравій з русла ріки. Як пояснив начальник дільниці Ярослав Кальшицький, таким чином реалізується завдання міністерства зі спорудження показової дамби. Об'єкт, єдиний у своєму роді в Україні, має демонструвати, як працюють захисні споруди на гірських річках. "Ми ж професіонали, все робиться з мінімальною шкодою, - переконував начальник відділу водних ресурсів управління Руслан Черней. - В підсумку Лисець відвідуватимуть закордонні делегації, в область прийдуть інвестиції..." З відома свого вищого керівництва (як реалізується показовий проект, управління двічі на тиждень доповідає в міністерство) облводгосп двічі порушив закон. Роботи проводяться без проекту і в час нересту.

"А чому ви не ловите Ланца, коли він з погрузчиками на своєму "Хаммері" сюди приїжджає?" - обурювалися водії МАЗів. "А хто такий Ланц? Ви його бачили?" - цікавилися ми. "Не знаємо, не бачили, але якби запропонував роботу - пішли би, - не приховували емоцій роботяги. - Хоч було би за що голови підставляти..."

Наталія Кушніренко

ГАЛИЦЬКИЙ КОРЕСПОНДЕНТ