Ознайомившись зі змістом числа 47 газети "Вечірній Івано-Франківськ" за 27 грудня 2007 р. здивувався, чому всім тим нісенітницям, що їх наплів Тарас Боднар, газета присв'ятила аж цілу сторінку дорогоцінної площі?! Хіба бракує інформації для заповнювання шпальт? Чи за поганим українським звичаєм комусь душа радіє, що за чужим тином у сусідньому партійному сімействі є якісь побутові суперечки?

Здивувався також, що мене, виявляється, неможливо віднайти за всіма можливими телефонами! Навіть головному редакторові Зіновію Бойчуку, що сидить на сусідньому зі мною депутатському кріслі!..

До слова кажучи, журналісти інших шанованих видань, що вже довший час перебувають в іформаційному полі нашого краю, дорожать своєю репутацією і мають за професійне правило дотримуватися Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та перевіряти отриману інформацію, зуміли дотелефонуватися, отримати відповідні коментарі і, об'єктивно зваживши двосторонню інформацію, не вважали за доцільне опускатися до жовтої лінії Тараса Боднаря.

Та грець з ним. Давайте краще по суті.

Отож, 9 грудня 2007 р. відбулася чергова звітно-виборна конференція Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода". В конференції брав участь голова партії Олег Тягнибок.

Як засвідчив детальний аналіз партійної розбудови та підсумків останньої передвиборчої кампанії в області, за рік часу організація зросла структурно і чисельно та підвищила свій політичний рейтинг: замість 4 районних організацій її структури розбудовані в майже усіх адміністративних одиницях області, чисельність зі 147 членів зросла до тисячної позначки, а результати участі у парламентській виборчій боротьбі піднялися від 1,28% у 2006 р. до 3.41% у 2007 р.

Звичайно, це ще не захмарні показники, але й не межа нашого зростання! Ми тільки почали політичну боротьбу в області, в т. ч. і з партіями, які активно використовують адміністративний ресурс влади, а вже посідаємо серед них третє місце.

Чи може читач назвати хоч одну партійну структуру області, яка в межах одного року майже втричі підняла динаміку росту?! І чи не в цьому захована причина тих провокацій, які під спрямовуючим впливом наших політичних конкурентів силкується затіяти Тарас Боднар?! І чи личить "Вечірньому Івано-Франківську", що є друкованим органом БЮТ, підігравати цим провокаціям, виділяючи аж стільки газетної площі?! Врешті - чи личить одній політичній силі втручатися у внутрішні справи іншої?!

Зрештою поведінка Т. Боднаря для членів партії не стала несподіванкою, а лишень логічним завершенням його попередніх дій. Протягом року, а особливо в період передвиборчої кампанії, з його боку спостерігалися цілеспрямовані намагання дискредитувати партійне керівництво, зірвати роботу обласного передвиборчого штабу (незалежно від того, хто його очолював на різних етапах виборчого процесу - О. Сич чи Р. Зелик), піддати сумніву ті завдання, які ставилися перед обласною організацією, підбурити інші районні організації до їх невиконання.

Останньою провокацією Т. Боднара стала організація нестатутного захоплення керівництва в обласній організації ВО "Свобода". Для цього він і декілька його прибічників організували прибуття на конференцію поза встановленою квотою понад 40 осіб (більшість яких навіть не були членами партії). Очевидно, що це здійснювалося під спрямовуючим впливом тих зовнішніх сил, які зацікавлені в ослабленні та взятті під контроль обласної організації.

У поданні Т. Боднара це прозвучало як псевдодемократичне звинувачення в бік Олега Тягнибока, який, виявляється, відмовився вислухати голос "громадської думки". Як відомо, партійна конференція тим і відрізняється від загальних зборів, що право ухвального голосу в ній мають тільки делегати, визначені відповідно до встановленої квоти. Тим не менше, хоч і без без права ухвального голосу, вказані особи були допущені до участі в конференції, брали активну участь в обговоренні питань порядку денного, намагалися спрямувати її в деструктивне русло і тільки витримка партійного керівництва не дозволила провокації досягнути запланованого результату.

Звертаюся із запитанням до читачів газети "Вечірній Івано-Франківськ", які в більшій мірі є членами чи симпатиками партій, що входять до БЮТ. А Ви могли б толерувати такі дії в рядах своїх партій!? І чи не оцінювали б Ви їх, як провокаційні!?

З уваги на такі системні дії Т. Боднара в партійному суді на момент проведення конференції перебувала справа про порушення ним партійного статуту, а зокрема статуту Дисциплінарного, та принципів націоналістичної моралі.

Відповідні критичні зауваження в його бік прозвучали і під час проведення вказаної конференції. Очевидно, що випереджаючи негативний для себе результат розгляду справи, Т. Боднар в присутності всіх делегатів конференції заявив, що знімає з себе повноваження голови Тисменицької районної організації. Присутній на конференції голова партії його відставку прийняв.

Логічно, що після такого кроку Т. Боднар не мав права виступати від імені районної організації. А тому його подальші дії - прес-конференція для журналістів, подача заяви в районне видділення юстиції про нібито самоліквідацію організації - є логічним продовженням попередніх провокаційних дій та намаганям востаннє нашкодити партії.

По блазнівському приміряючи тогу "вождя", Т. Боднар видає бажане за дійсне і називає декілька районих організацій, які нібито підтримують його провокаційні дії, заявляючи, що інші "розпущено". Відповідально стверджую, що всі існуючі в області районні організації ВО "Свобода" сьогодні успішно функціонують, виконуючи поставлені завдання, усуваючи виявлені під час виборів недоліки та розвиваючи досягнуті успіхи. Учасники відзначення 99-ї річниці з дня народження Степана Бандери в с. Старий Угринів мали змогу в цьому переконатися, спостерігаючи, наскільки чисельно і організовано була представлена на ньому ВО "Свобода".

Щодо висловлених Т. Боднарем і опублікованих на сторінках "Вечірнього Івано-Франківська" претензій, то всі вони базуються на видуманих, або ж перекручених фактах. Оскільки порушені ним питання стосуються винятково нашого внутріпартійного життя, то не вважаю за доцільне опускатися до рівня Т. Боднара і піддавати їх публічному аналізу. В разі подальшого ведення ним таких дій, його висловлювання стануть предметом судового розгляду, в т. ч. і з залученням до відповідальності тих засобів масової інформації, що сприятимуть поширенню неправдивої інформації про Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

Щодо моєї особистої політичної біографії, то вартувало би Т. Боднару спочатку мати хоч елементарні обриси власної, а тоді вже оцінювати чужу.

Так, я належав до засновників КУНу, був головою секретаріату Івано-Франківської обласної організації, входив до складу центральних керівних органів цієї партії. Окрім іншого, на моєму рахунку розбудова Івано-Франківської обласної організації (для прикладу, протягом 1997-98 рр. її чисельність зросла від 700 осіб до 2500), проведення першої виборчої кампанії Слави Стецько у 1997 р. (результат 86.5%), кращої в Україні виборчої кампанії обласного блоку "Національний фронт" у 1998 р. (результат - майже 25% в області).

Так, я був один з перших чільних членів, виключених з КУНу у 1998 р., відразу ж після проведення згаданих мною успішних виборів. Вже тепер я міркую, що ініціатори виключення таких успіхів для партії якраз і не потребували?!. До речі, за декілька місяців після виключення подр. Слава Стецько особисто пропонувала мені очолити Івано-Франківську обласну організацію КУНу. Але тоді вже відмовився я.

А після мене - ще добрий десяток виключених нардепів і екснардепів, не рахуючи вже членства інших категорій. Це була еліта КУНу! Причина виключень? Навіть сьогодні не вважаю за доцільне вдаватися в подробиці того, що і далі може нанести шкоду партії КУН та націоналістичному рухові в Україні, але про що чудово знають самі кунівці. Але якщо в загальних рисах - то такі як Т. Боднар звели КУН з рівня потужної парламентської партії, яка мала добрий десяток депутатів у парламенті України, до того рівня, на якому він перебуває сьогодні. Не бажаю такої долі "Свободі", тому позитивно оцінюю завчасне виявлення провокації і втечу з партії Т. Боднара.

Щодо мого "двотижневого стажу" в партії і "підозріло-швидкого" отримання посад. Минає рік, як я формалізував свої стосунки з ВО "Свобода". Хоча моя співпраця з Олегом Тягнибоком має дещо довшу історію. Чому ті посади в партії, про які згадує Т. Боднар, за цей час посів я, а не він? Оцінювати, очевидно, не йому з його неіснуючою політичною біографією, бо рішення приймалися на рівні партійного з'їзду.

І на завершення. Рік тому головному редакторові "Вечірнього Івано-Франківська" Зіновію Бойчуку я подарував електронну копію книги "Украинский буржуазный национализм" - секретного посібника вищої школи КДБ ім. Ф. Дзержинського при кабіненті міністрів СРСР. В ньому на конкретних історичних прикладах дуже наочно показано, якими методами КДБ діяла проти ОУН - вербувала і засилала агентів, здійснювала розколи, дисредитувала лідерів...

При бажанні редакція може віднайти в ній дуже чіткі аналогії.

P.S.  То кому вигідно з провокаційної маячні Тараса Боднара роздувати, за висловом самої газети, "бурю"?..

Олександр Сич

депутат обласної ради

голова Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода"