Нещодавно в "Галицькому кореспонденті" з'явилося інтерв'ю з новопризначеним головою Івано-Франківської ОДА Миколою Палійчуком, яке "вражає" відвертістю губернатора. Подамо це інтерв'ю в оригіналі:

- Миколо Васильовичу, ваше призначення на посаду губернатора громаді пояснювали приблизно так: Палійчук - компромісна фігура, що задовольняє усіх ключових політичних та економічних гравців регіону. В чому сенс цієї компромісності, як вам вдалося з усіма дружити і ні з ким не посваритися?

Очевидно, я не займав такої посади, на якій треба сваритися чи миритися. Взагалі, перебуваючи чи то на посаді міського голови, чи в кріслі голови ОДА, не бачу потреби конфліктувати. Ці посади не дають на таке права в принципі.

Якщо велика компанія вкладає кошти в розвиток міста, району, області, її треба підтримувати. Людина може мені не подобатися, але як посадовець я не дозволю собі заважати інвестиціям чи розвитку підприємництва. За інвесторами стоять звичайні люди, які отримують зарплату. Якщо через особистий конфлікт я закрию якусь фірму, то сто чи двісті людей опиняться без роботи. Тому такого робити не збираюся, і жодних конфліктів з тими політичними чи фінансовими колами, які присутні в регіоні, думаю, не буде.

- А з якими, на вашу думку, фінансово-промисловими силами треба передовсім рахуватися губернатору? Адже їхні інтереси нерідко конфліктні між собою?

Я не стану інструментом вирішення їхніх конфліктів. Є суди, нехай вони там свої суперечки розв'язують. Днів через десять після призначення заступників і розподілу між ними обов'язків я зустрінуся з представниками бізнесових кіл. Питання будуть такі: чим ми можемо допомогти, щоб підприємства могли нарощувати потужності й обсяги виробництва, відповідно і сплачувати більші податки, і брати участь в соціально-економічному розвитку краю. Окрім туризму, в регіоні є потужна промисловість - "Нафтохімік", "Лукор", Бурштинська ТЕС та інші. Я обов'язково буду вивчати їхні проблеми і сприяти їхньому розвитку.

- Як вихідця з району, де має серйозні інтереси фінансово-промислова група Приват, вас одразу пов'язали з одним із лідерів групи, партнером Ігоря Коломойського, головою правління "Укрнафти" Ігорем Палицею, який вважається куратором приватівських проектів на Прикарпатті. Традиційно лобістами інтересів цієї групи в області досі були БЮТівці, ви - представник "Нашої України". Ваше призначення - це перемога БЮТу, "Нашої України" чи Привату?

Я б не сказав, що моє призначення - це чиясь перемога, це рішення Президента. Віктор Андрійович сказав: з-поміж запропонованих кандидатур я обираю тебе, я бачив твою роботу в Яремчі, тобі буде нелегко, але якщо даєш згоду, я тебе призначаю.

- А з представниками Привату обумовлено модель взаємодії, означено межі співпраці?

Ні, жодних розмов не було. Звичайно, в мене добрі стосунки з Ігорем Петровичем Палицею. Але ж є багато інших інвесторів на Яремчанщині, просто вони не такі відомі. Це, наприклад, "Коруна", яка інвестує кілька мільйонів доларів у будівництво готельного комплексу в селі Татарів. Ми розробляли проект аквапарку в Яремчі з київським інвестором "Рідний край" і готові їм поставити мінімальні ставки оренди земельної ділянки, тому що компанія дасть роботу 200 працівникам, податки, привабить у регіон туристів.

З Приватом у мене дружні стосунки, тому що вони, по-перше, збудувавши "Буковель", підняли економіку регіону, по-друге, в нас з ними щороку підписувалися угоди про соціально-економічний розвиток краю. Лише в цьому році вони виділили біля 4 млн. грн. на будівництво Поляницької школи, мільйон на різні культурні заходи, підтримують церкву, спорт тощо. Вони завжди виконували домовленості.

- Вони виконували домовленості з вами, але на своїй прес-конференції ви згадали про невиконану угоду з "Укрнафтою". Що це за угода, чому зірвана, хто винен?

В рамках угод про соціально-економічний розвиток "Укрнафта" допомагає тим регіонам, де видобувають нафту. І відповідна угода була й з Івано-Франківщиною. Це був прямий договір між "Укрнафтою" й Івано-Франківською ОДА на фінансування: в цілому 5,5 млн. грн. - на військовий ліцей в Надвірній, кошти на Долину, на газифікацію деяких населених пунктів тощо.

Я не знаю, в чому причини її невиконання, я просто підняв документи і виявив недофінансування. Відповідно, на сьогодні управління капітального будівництва підготувало для компанії пропозиції.

- Ви розумієте, що і Приват - не благодійний фонд. Навзамін вони можуть просити якісь активи. Так, вже три роки "Нафтохімік" домагається приватизації Івано-Франківського міжнародного аеропорту. Якою буде ваша позиція в цьому питанні?

Я жодних ініціатив з їхнього боку не бачив, мені вони не писали, розмов не було. Звичайно, що про приватизацію аеропорту за балансовою вартістю біля 5 млн. і мови бути не може.

Хоча усі питання - чи аеропорт, чи по інших інтересах Привату - ми вивчаємо, і якщо це буде вигідно області, прийматимемо відповідні рішення. Ці рішення, звичайно, в компетенції обласної ради, але відповідну позицію адміністрація буде виробляти.

- Чи правда, що Ігор Палиця - ваш кум?

Так, він хресний батько мого сина.

- Миколо Васильовичу, чи влаштовує вас ситуація, залишена попереднім губернатором в області? Чи все-таки будете щось змінювати?

Кожен керівник має свій стиль управління, і я планую дещо поміняти систему апарату, деякі відділи й управління будуть ліквідовані, деякі реорганізовані, інші створені.

- З метою звільнення старих кадрів?

В жодному випадку ні, передовсім - для оптимізації управлінських процесів. Так, наприклад, управління культури і туризму варто поєднати із зовнішньоекономічними зв'язками, дати їм більше фінансування, оскільки туризм - пріоритетна галузь у регіоні. Є питання по господарському управлінню, яке налічує 139 осіб, і я сумніваюся, чи потрібна нам така громіздка структура з великим бюджетом витрат. Ми також вивчаємо доцільність існування управління правової роботи та внутрішньої політики. На мою думку, управління часто дублювало роботу апарату, тому ми заберемо юридичний відділ в апарат. Словом, будуть нові правила гри, нові вимоги: хто справляється, той працює, хто не справляється, тому я пропонуватиму іншу роботу. Нікого не збираюся просто викидати, це не мій стиль.

- Своїх заступників ви рекрутували переважно, по-перше, молодих, по-друге, з райцентрів - зі Снятина, Богородчан, з Яремчі. Чому так, якими критеріями користувалися?

Я брав людей, яких бачив у роботі: як вони працювали на нарадах, приймали рішення, володіли ситуацією. Я не заперечую, що є потужні люди й тут, але я не бачив їхнього потенціалу, і ніхто мені їх не пропонував.

- А Олега Коржака, зятя екс-мера Франківська, зараз народного депутата Зіновія Шкутяка?

Думаю, Зіновій Васильович останнім дізнався про це рішення. Я працював з Олегом Коржаком на виборах, бачив його в роботі і запропонував піти до мене в команду.

- Сьогодні на Прикарпатті інвесторів цікавлять не стільки промислові активи, навіть не туристичний потенціал, скільки ліс і земля. Чи будуть ініціюватися кадрові зміни на посадах ключових управлінь - лісового господарства, земельних ресурсів і екології?

Тільки після вивчення ситуації. Що стосується управління екології та судової історії з призначенням Василя Чуднова, то справа сьогодні не завершена. Його повноваження призупинені ухвалою суду. Що стосується інших управлінь чи державних підприємств, я прийматиму рішення після детального вивчення роботи. Є проблеми - будемо міняти, немає - не будемо.

В Канаді я рік пропрацював у пекарні. На зароблені гроші відкрив перший магазин

- Під час прес-конференції ви вкотре заперечили чутки про те, що вашим кумом є Президент Віктор Ющенко. А може, кумою є Катерина Михайлівна?

За честь мати хресним батьком своєї дитини Президента, але так сталося, що ані Віктор Андрійович, ні Катерина Михайлівна не є моїми кумами. Моїми кумами є моя рідна сестра, один мій товариш Ростислав, Євген Глібовицький - відомий тележурналіст, подруги моєї дружини.

- Як ви познайомилися з родиною Президента?

З Віктором Андрійовичем я познайомився в 1996 році. Тоді я був одним із волонтерів, а потім і засновників канадської благодійної організації "Приятелі дітей". Будучи ще студентами, ми допомагали дітям в інтернатах і дитячих будинках, возили гуманітарну допомогу. Від початку одним із засновників цієї організації була Катерина Михайлівна. В 1996 році організацію зареєстрували в Україні. На той час я вже три роки працював в організації, а Віктор Ющенко як голова Нацбанку постійно допомагав. Він прийшов на установчі збори і став одним із засновників. Там ми і познайомилися. Згодом у Ворохті регулярно проводилися табори для дітей-сиріт. Віктор Андрійович щороку приїжджав, де ми час від часу і зустрічалися.

- А Руслана Вжесневська, засновниця "Приятелів дітей", - ваша родичка?

Так, вона моя троюрідна сестра. В 1993 році вона створила цю організацію. Справа в тому, що у неї свої три доньки, але в 1991 році вона вдочерила дівчинку-сироту з України. Потім вони з чоловіком порадилися і вирішили допомогти багатьом українським дітям-сиротам. Організували рух в канадській діаспорі, почали збирати допомогу, переправляти в Україну медикаменти, одяг, взуття. Вони самі приїжджали в Україну і вручали дітям, щоб нічого ніде не пропадало.

- У Руслани з'явилися і бізнес-проекти в Карпатах, кажуть, ви управляли якийсь час її українськими активами.

Я повернувся з Канади в 1996 році і почав бізнес, до якого Руслана зовсім не причетна. Я відкрив перший магазин і на її честь назвав "Руслана". З цим ім'ям мені завжди щастило. Пізніше я так назвав компанію. Але я ніколи не управляв її коштами.

Вона щороку відвідувала табори в Карпатах і полюбила цей край. Вирішила почати тут свою справу, а з часом переїхати в Україну. Так наприкінці 90-х з'явився у Ворохті туркомплекс "Хатки Руслани".

- А який у вас був бізнес, до якого рівня ви його розвинули, хто сьогодні управляє активами?

Тоді, в середині 90-х, час був важкий, роботи не було, я саме вернувся з Канади. Бізнес ми починали родиною - в першому ж магазині працювала вся сім'я: батько, три мої сестри. На зароблені в Канаді гроші відкрили перший магазин. До речі, в Канаді, в Торонто, я рік пропрацював у пекарні, яка належала родині Руслани Вжесневської. Працював там по 12-14 годин на добу, оскільки мета в мене була - заробити і повернутися назад.

Отже, я почав з продуктових магазинів, створив мережу на Яремчанщині з шести магазинів, пізніше відкрив кафе, потім взявся за автоперевезення і туристичний бізнес.

Зараз магазином у Яремчі займається сестра. На сьогодні бізнесу в мене немає. Я принципово з 2002 року, відколи став міським головою Яремчі, жодного бізнесу не веду.

- Як дружина і діти поставилися до вашого призначення? Чи не збираєтеся ви переїжджати до Івано-Франківська?

Так, певно, навесні я переїду з родиною до Франківська. Наступного року моя дитина йде у перший клас, і, певно, піде вже у франківську школу. Я звик проводити з дітьми багато часу. Після роботи, на вихідні, я брав дітей, ми їздили в ліс на прогулянки...

А зараз я приходжу в десятій-одинадцятій вечора з роботи, то поспішати з переїздом немає сенсу.

Як бачимо, губернатор не полінився лишній раз нагадати про свої владні можливості бізнесменам області. Прямо заявив про свої "добрі стосунки" з партнером Ігоря Коломойського, головою правління "Укрнафти" Ігорем Палицею, по свою причетність до різних благодійних фондів, про давнє знайомство з президентом.

Дякуємо Миколі Васильовичу за таке відверте інтерв'ю, маємо над чим подумати...

Прес-служба Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода"