Листопад - місяць особливий в історії українського народу. Він починається з пам'ятного Листопадового зриву 1918 року, який привів до утворення Західно-Української Народної Республіки... Але саме цього місяця у День скорботи ми вшановуємо і молимось за мільйони жертв, які впали від комуністичного режиму, що теж постав у листопаді. 90-річчя цієї події сучасні більшовики відзначають у ці дні. Саме відтоді починається стражденна Голгофа України у ХХ столітті.

Та, на жаль, частина наших громадян геть забула геноцид, який чинила більшовицька тоталітарна система з українським народом. А може, й не забула, а, добре пам'ятаючи, намагається втовкмачити в голови українців, що це було добром для людей. І насамперед стараються спадкоємці більшовиків-ленінців - комуністи-симоненківці. Вони не визнають організований Москвою і здійснений її васалами Голодомор, не визнають репресій. Спадкоємці гнобителів України не вгамовуються. Спекулюючи на труднощах становлення та утвердження української державності, до яких самі мають безпосередню причетність, вони намагаються й далі одурманювати народ уявними благами комунізації.

А лідер КПУ Петро Симоненко на міжнародній зустрічі представників комуністичних і робітничих партій у Мінську виступає з ініціативою створення нового комуністичного інтернаціоналу. З історії відомо, що Комінтерн був дитям Москви. Думається, що і новий, якщо він буде створений, служитиме їй.

Дивує, що й на Прикарпатті не перевелися прихильники комунототалітаризму. Нещодавно, їдучи на Говерлу, де було знищено українські національні і державні символи, аби підняти на ній найбільший прапор України, у Ворохті молоді українці побачили написи і символіку КПУ. І це на спорудах державницького призначення. Чи не час місцевій владі, якщо вже центральна не спроможеться, заборонити комуністичну ідеологію, зупинити знахабнілих українофобів?!

Для них 7 листопада - свято. Певно, тому що саме з цієї часової віхи ведуть вони відлік небаченого в історії людства нищення українського люду. Для нас - це віха пам'яті і скорботи. Тож завтра, о 21-й годині загасімо світло в своїх оселях і запалімо свічку у вікні. Хай її пломінь полине у далекі засвіти, де витають душі мільйонів і мільйонів українців, які впали на дорозі до волі.

Богдан Вівчар

ГАЛИЧИНА