Палає мозок... Беззвучно к р и ч и т ь душа...

Факт перший. 30 вересня. Не вечір - ніч. Село Слобода Болехівська. Результати виборів: ВО "Свобода" - 4 голоси, "Партія регіонів" - 9! Питаюся себе: "Це свідомий вибір?" Відповіді немає. Вона зависає в німому відлунні гір. А вони пам'ятають, на відміну від людської пам'яті, часи Звитяги. Не вірите - підіть в урочище Бовкоти. Там справжнім свідком стоїть пам'ятний знак про героїчну смерть "Дорошенка" (Степана Гошовського). Чи за село Царківну, де полягло 18 хлопців з сотні "Бея". Чи в ті ж Яворини... 9 голосів за "Партію Регіонів"... А гори мовчать. Тому, що вони такі...

Факт другий. Скажіть мені, який політик дозволив би собі кричати на всю країну, що він розпустить Збройні Сили України? Думаю, якщо б таке сказав Олег Тягнибок, подумали б - здурів. А тут, в тій же ж Слободі Болехівській, - найбільша кількість голосів виборців, 399 з 614 (65% голосів).

Факт третій. Те ж 30 вересня. Та сама ніч. Село Витвиця. Забираємо спостерігачів з виборчої дільниці. "Ваша "Свобода" отримала 12 голосів - говорить мені достойник з виборчої комісії, - ви ж непрохідні!" Друже мій, непрохідними бувають кишки при скруті і називається це "кишковою непрохідністю", кажу це тобі професійно, я лікар. "Непрохідними" були комуністи та Литвин. Проте електорат, що підтримував їх не дивився, що говориться, а голосував (голосував за свій вибір). Наш виборець повірив у обіцянки та брехню і сьогодні маємо відсутній правий спектр сил в  парламенті. Тож я маю повне право сказати йому, виборцеві - не нарікай завтра.

Наступний факт. Він стосується тієї ж передвиборчої брехні. Всеукраїське об'єднання "Свобода" - проект "донецьких". Це при тому, що партія створена ще в далекому 91 році, коли про "донецьких" ніхто й не чув. Чи, можливо, Юрій Іллєнко (один з авторів безсмертних "Тіней забутих предків", автор "Молитви про гетьмана Мазепу") - проект "донецьких"? Чи україніст Ірина Фаріон, народний артист України Богдан Бенюк - проекти "донецьких"? Але мій дорогий "електорате" - ти попався... Попався на той самий гачок, на який попадаєш роки. Гачок невігластва.

І останнє. Звучало перед виборами, що ВО "Свобода" краде голоси в "Нашої України" та БЮТ. Сьогодні скажу відверто - голоси крали у "Свободи"! І не інакше. І не навпаки. Фактую! Населений пункт в Долинському районі. 1284 виборців. 1281 проголосувало. Це коли в середньому на дільницю не з'явилось 267 виборців. Хіба не зрозуміло, що тут просто і цинічно докидалися голоси і, будьте певні, не за "Свободу". Така ж ситуація по Болехівському кущу. Або інший населений пункт, коли на дев'яту годину вечора проголосувало 480 виборців із 656, а через якусь неповну годину їх стало 549.

Не хочу говорити про порушення далі, адже сьогодні вони вже не мають ніякого сенсу. Вони просто неактуальні.

Хочу звернутись до виборця. В першу чергу до свого виборця. Того, який в душі бажав проголосувати за Всеукраїнське об'єднання "Свобода", але в силу тих чи інших особистих причин віддав свій голос іншим. На превеликий жаль, для нас (тих, що голосують) вибори перетворилися на якесь спортивне змагання. Коли вирує кров, коли присутнє відчуття емпатії. І це факт сумний. Він є показником невитравленого в нас самих рабства. Написане мною, я також  адресую пані Дичківській на її відкритий лист Олегові Тягнибоку. Наші сучасні політики, чи політикани (політичні заробітчани), особливо останнім часом люблять говорити про європейський вибір України, про Україну в Європі, про європейські цінності і наше поважне місце в європейській спільноті. Але на відміну від нашого, вибір європейця - свідомий, будь-то француз, чи німець, бельгієць чи поляк. Людина з європейським мисленням не віддає свій голос, як ставку на іподромі. Чия ж то коняка добіжить першою?  А віддає свій голос за ті політичні сили, які імпонують їй. За своє майбутнє, що витікає з ідей тих політичних сил і тільки вони презентують цей вибір. Це голос людини вільної, яка не попадається на гачок пустих обіцянок. Людини, а не раба, який дев'ять своїх голосів віддає за 500 гривень в руки чужому. Крім того, там, в тому Ель Дорадо, про яке ти мрієш і про яке чуєш від політиканів містечкового рівня (на розі Грушевського з проспектом Незалежності, чи на вулиці Шептицького, чи по дорозі до сільської церкви, або школи), не буває докинутих голосів. Крім того в Європі перемагають ідеї, а не лозунги. Лозунги на взірець "Не зрадь майдан" і в той самий час партія "Підприємців і промисловців України" практично повним складом переходить в парламетську коаліцію Януковича, зрадивши 4 мільйони, які проголосували за цей "незраджений майдан".

На превеликий жаль, у тій "Європі", яку ми називаємо Україною, нині вирують пристрасті, а не розум, емоції і візуальні симпатії, а не ідеї. Тож висновок мій прямий як постріл: "Європейцями нам ще треба стати". І повірте мені, не рівнем заможності оцінюється цей вимір (в Україні сьогодні вже достатньо таких, яким за рівнем достатку може позаздрити європеєць). Еталоном нашої присутності в Європі, знову-таки, рано чи пізно буде наш вільний, свідомий вибір. Допускаючи право на помилку, я думаю, що чекає він нас (цей вибір) весною 2008 року.

Руслан Богачов

заступник голови Івано-Франківської

обласної організації ВО "Свобода"