 У Франківську зносять архітектурну пам'ятку національного значення, зате відкривають ще один ринок.
Пам'ятка промислової архітектури - варний цех пивзаводу на Новгородській, 49, зведений у 1767 році, - доживає останні дні. Навіть у нинішню небувалу спеку зо два десятки оголених до пояса і начорно засмаглих будівельників жваво розбирають вимурувані з добротної австрійської цегли "Rauch" стіни. Цеглини гуркотять додолу дерев'яними жолобами і часто розколюються. Вцілілі складують і вивозять вантажівками. З них керівництво компанії "Гаразд Україна" обіцяє до кінця 2009 року звести точну копію будівлі і патетично називає це ревалоризацією пам'ятки. Питаємо в одного з робітників, куди вивозять цеглу. - Та що з нею робити? На смітник... - Ні, з неї ще будуть щось будувати, - заперечує інший. - Ага, джакузі, - пробує іронізувати наш співрозмовник. - Ясно, що на смітник. Поруч у подвір'ї колишнього цеху вже готовий до експлуатації новий ринок. Торгові ряди з металево-пластикових конструкцій ще порожні, але, ймовірно, вже у вересні там вируватиме черговий базар, забезпечуючи своїм господарям і на хліб, і на масло, і на джакузі. На той час пам'ятка вже очі не мулятиме. І де наше пиво? Фактичними власниками цілісного майнового комплексу "Івано-Франківський пивоварний завод" будівельно-інвестиційна компанія "Гаразд Україна" стала в 2001 році, придбавши його на торгах на Прикарпатській універсальній біржі за 100 691 грн. Ділянку площею майже 1 га в центральній історичній частині рішенням виконкому в 2002 році було передано приватному підприємцю Павлові Стефураку "для реконструкції приміщень ВАТ "Івано-Франківський пивоварний завод" під міні-розливний цех пива, торгові та офісні приміщення". У маленькій броварні мали розливати пиво "Станіславівське", у реконструйованій солодовні обіцяли затишний ресторан, який стане візитівкою міста. Умови збереження і реставрації виписали в охоронному договорі, який підприємець підписав у січні 2002-го. Минуло п'ять років - ні тобі холодного рідного пива, ні ресторації. Унікальні склепіння в підземеллях фортеці поруч із солодовнею розбиті, варний цех залишився тільки на фото, державний акт про власність на ділянку - у підприємця, матеріали про його реставраційні успіхи - в прокуратурі, а на території комплексу - торговий центр і базар. Базар і доблесть Кілька років підприємець П. Стефурак приписи і застереження Відділу охорони культурної спадщини вперто ігнорував. Натомість керівники будівельно-інвестиційної компанії "Гаразд Україна" нарікали в пресі на чиновницькі причіпки і приписи, відсутність фахівців-реставраторів у Франківську, витрати і тяганину з проектно-кошторисною документацією. Оскільки недотримана майже в кожному пункті охоронна угода 2002 року практично перетворилася на безглуздий папірець, в 2006-му її переуклали. За новими умовами, реставраційні роботи мали початися в березні 2007-го за проектом, який розробив Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація" (Львів). Проектом передбачається ревалоризація споруди варного цеху. Відкриваємо довідник. "Ревалоризація - підвищення архітектурно-художньої цінності історичного міського середовища. У процесі ревалоризації з пам'яток архітектури і містобудування знімаються дисгармонійні нашарування, а будинки, їх елементи та містобудівні структури, що не збереглися, відновлюються, встановлюються елементи благоустрою, озеленення та малі архітектурні форми. До цього процесу входить проведення реставраційних заходів, а також нове компенсаційне будівництво з метою відновлення або створення утрачених домінант і заповнення розривів у суцільному фронті вуличної забудови". Сам термін "ревалоризація" походить з романських мов: valour означає "доблесть". Що спільного між розрухою на Новгородській, 49 і "підвищенням архітектурно-художньої цінності історичного міського середовища", між базаром і доблестю, не зможуть, певно, пояснити і найдосвідченіші довгожителі чиновницьких кабінетів, які ставили свої підписи під дозволами на проектно-пошукові роботи і будівництво з 2002 року і донедавна. Не зважаючи при цьому не тільки на якісь там "дисгармонійні нашарування" і "втрачені домінанти", а й на юридичний бік справи. Вважати базарні ряди "торговими і офісними приміщеннями" можна хіба при наявності аж надто розвиненої уяви. Але у членів містобудівельної ради при управлінні архітектури і містобудування уяви не забракло. У витязі з протоколу засідання Ради від 21.09.2006 торгові і офісні приміщення вже називаються ринком, який П.Стефурак отримав дозвіл збудувати в подвір'ї історичної пам'ятки. Всі необхідні погодження санепідемстанції, пожежників, відділу торгівлі МВК тощо вже видані. Залишилося тільки прийняти базар в експлуатацію. Варто нагадати, що в 2004-2005 роках франківські владці неодноразово заявляли про необхідність перенесення ринків з історичної частини міста на околиці, оскільки в центрі вони не передбачені навіть генпланом. Базари мали поступитися сучасним торговим комплексам. Втім, тоді ініціатива виявилася непопулярною, міськвиконком пережив кілька пікетів, і базари залишилися на місці. Та про відкриття нових не могло бути й мови. Ця заборона закріплена в рішеннях сесій та виконкому. Але невеличкий фокус із підміною понять легко нейтралізував усі бар'єри. Чого тільки не зробиш задля громади, еге ж? В цьому, напевно, тепер і полягає доблесть - коли, як стверджує народна мудрість, бабло перемагає зло. Графік роботи нового ринку вже затверджено. У 2009 році на місці знесеної пам'ятки виросте копія. У ній навіть будуть цеглинки з автентичної споруди. Відкриються нові "торгові і офісні приміщення". Вікна точно будуть металопластиковими. З них відкриватиметься чудесна панорама на базар у дворику. Правда, залишать неторкнутою трубу пивзаводу - для переконливості декору. Відновлять напис з датою будови - 1767. Але й це - надто оптимістичний сценарій, якщо зважити на довгий список обіцянок, які так і залишилися невиконаними. Якщо згадати поховані під іншим торговим центром рештки Галицької брами, катастрофічний стан солодовні і потрощені підземелля станіславівської фортеці. Андрій Сова ГАЛИЦЬКИЙ КОРЕСПОНДЕНТ |
