Хто може заперечити? Чи є в українській історії постать величніша та геніальніша, ніж Тарас Григорович Шевченко.

На початку ХХ-го століття перші емігранти, покидаючи рідний край, тікаючи від злиднів, голодні, голі та босі, як саме дороге, брали з собою Біблію і шевченківський "Кобзар"  і їхали в світи з надією на кращу долю.

Що ж маємо нині, на початку ХХІ-го століття? Ми, слава Богу, ситі та вбрані, маємо незалежну Україну. Та душі, мабуть, змаліли. Судіть самі.

Долина. Вихідні дні - 8,9,10,11 березня. Нічні салюти з нагоди "міжнародного жіночого дня 8 березня".

Але ж 9 березня - день народження нашого Кобзаря. Громада в очікуванні святкового концерту з нагоди його роковин. Та даремно. Концерт відмінено - "холодно" в Будинку Техніки. Вперше за роки Незалежності не відбулося святкового концерту до шевченківських днів. Гляньте на Будинок Техніки. Нова величава будівля саме створена для таких урочистостей. Але придивіться уважніше... Величезними буквами на фасаді приміщення написано: "Oriflame", "Kodak exspress Focus", "Опалення-водопостачання", "Ремонт котлів", "Меблі для всіх", "Техно і media", інтер'єр-салон "Платан", "Надра Банк", "Вікна люкс від "Болени". Не думайте, що це назви народних самодіяльних колективів, які працюють у Будинку Техніки. Ви не вгадали - це бізнес-проекти, які орендують приміщення і, будьте певні, там тепло та затишно. Зимно тільки в концертному залі. Я пам'ятаю святковий настрій цього залу на початку дев'яностих років - три, чотири години поезії, музики, пісень при повному залі глядачів. Сьогодні зал непривітний, холодний, порожній. І чия це ідея - на шістнадцятому році Незалежності позбавити громаду долинщини святкового концерту? Чия? Долинської райдержадміністрації? Долинського районного відділу культури? Міської чи районної ради? Можливо це побажання самої громади? Хотілося б почути відповідь. В першу чергу представників влади.

В 1990 році, в переддень проголошення нашої Незалежності, українська поетеса Ганна Тарасюк написала "Реквієм в день перепоховання Тараса Шевченка". Там є такі рядки:

"Якби воскрес, якби ожив,

То б вдарив громом.

Хто тобі вуха заліпив

Іще живому?

Якби ожив, коли б устав -

Дощем заплакав.

Хто тобі очі зав'язав,

Гіркий сліпаку?

Коли б воскрес, якби устав,

Зотлів би в слові.

Хто тобі рот задратвував

По саму совість?

Та не встає, не воскреса -

Лежить у вишнях.

І судить нас на небесах

Судом Всевишнім."

Тоді, в дев'яностому, було зрозуміло для нас хто.

Хто ж нам сьогодні "вуха заліпив"? Хто "очі зав'язав"? Хто "рот задратвував"? Чому шістдесят чотири депутати районної ради, тридцять шість міських депутатів, керівники установ, інтелігенція Долинщини мовчать?

В нашому місті та районі діються, як на мене, незрозумілі речі. 9 березня святкового концерту не відбулося, а вже в неділю, 11 березня об 11 годині ранку в тому ж  таки "холодному" залі Будинку Техніки проводиться підтвердження звання "Народного" знаних в регіоні колективів: гурту "Долинські музики", оркестру "Плай", театру районного Будинку культури, вокального ансамблю "Діти світла"... В порожньому залі... Без народу... В час недільного Богослужіння. Невже не можна було для цього вибрати відповідний час? Невже не можна було зробити свято для громади міста та району? Невже своєчасний обід для комісії є важливішим за вдячні оплески глядачів та визнання таланту самих виконавців?

Куди ж ми йдемо? Що будуємо? Країну без звичаїв, моралі, культури?

На Україні є понад 300 тисяч пісень, геніальні музиканти, композитори, співаки, а їде на Євробачення - Вєрка Сердючка. Це наша вина та розплата за байдужість.

P.S. Вчителі та учні Долинської музичної школи, не дочекавшись участі в концерті з нагоди Шевченківських днів, 23 березня 2007 року організували власний концерт в приміщенні музичної школи при переповненому залі глядачів. Звучала невмируща Тарасова дума з щасливих уст юних музикантів - майбутнього нашої України.

Богдан Погонич

вчитель Долинської музичної школи

 депутат Долинської міської ради

член Долинської РО ВО "Свобода"