Авторитаризм сьогодні в ціні. Україна стала парламентською республікою деюре. Насправді ж народ прагне сильної руки. Бютівці переконують: в обійми політичних опонентів їх штовхнув Ющенко. А виглядає на те, що і без допомоги Президента змова з регіоналами мала відбутися. Привид авторитаризму, який блукає Україною, рано чи пізно поєднав би інтереси супротивників. Чимало громадян України не надто прагнуть свободи, байдужі до неї, ба навіть несвідомо хочуть позбутися її. Чи не тому на всіх напрямках зовнішньої та внутрішньої політики ми допустилися реанімації кучмізму? Виявилося, що з набутою свободою, обивателі на доважок отримали її одвічних нестерпних супутників - самотність, незахищеність, неприкаяність. Всі, хто виборов чи виборює внутрішню свободу, розуміють, про що я кажу. Саме цих паразитів душі наша психіка несвідомо прагне позбутися. То ж саме тут зусилля до здобування свободи треба подвоїти. Але не всі погоджуються на важке самовдосконалення. Тягар свободи посильний не кожному.  Простіше і легше перекласти цей хрест на плечі Іншого. Хто претендує на роль Іншого в українському політикумі, відгадати неважко. Бо хто краще від Пахана зможе звільнити масу від химери свободи. Всеукраїнське "опускалово" не за горами. Руки розв'язані. Політична комбінація БЮТ виявилася найкращою пропозицією до попиту соціуму на авторитаризм. Симптоматично, але виторгований опозицією закон про імперативний мандат також потверджує прагнення до авторитаризму, що вирує в народі. І це доводить моє попереднє припущення. Згаданий закон, як висловився головний бютівець області, передбачає "викорінення нечистих на руку депутатів". Що це, як не розправа над інакомислячими обранцями народу? Чим не рецидив авторитаризму?

Образ Пахана - накраще віддзеркалює агресивно-споживацьку психологію маси, вихованої численними "бандитськими петербургами" та радіо "Шансон". Ті, хто з піною на губах проклинають "бандитську владу", найбільше заздрять бандитам, олігархам та бюрократам, які "вміють жити". І ця зачарована кримінальною романтикою маса поступово перемелює всі притаманні українській нації мудрість і шляхетність. Віддали купці продажних лібералів все, що було здобуто на Майдані задарма, отримуємо місце біля параші. Отримуємо заслужено, бо ялові. Втікаючи від свободи, стаємо на дорогу самознищення. Руйнуємо самих себе пияцтвом, наркоманією, самоїдством. Вже завтра будемо благати Пахана: захистіть мене від мене ж самого! Тому легко передбачити, що кількість різних бюрократичних та репресивних структур і далі зросте. А це пряма дорога до узурпації влади однією політичною силою. Авторитаризм не можливий без потужної бюрократичної машини. А українська бюрократія, витворена кучмістами - це взагалі апофеоз садомазохізму: нагнути залежних, плазувати перед керівництвом... Так звані правоохоронці і далі безкарно будуть катувати, калічити, вбивати, роками тримати під слідством. Садист, як відомо, прив'язаний до об'єкта панування, залежить від нього; він - ніщо без придушення іншого! Вимальовується гнітюча перспектива: гнобити нас будуть немилосердно, але той,  хто "нагинає" слабших, сам "прогинається" перед сильним, тому ставаймо сильнішими. Сильнішими! Оберігаймо власну свободу, щоби мати відважність сказати: маємо свого Царя, геть кесаря, хай буде покараний Варавва.

Любомир Стринаглюк

Голова Івано-Франківської міської організації ВО "Свобода"