 У листопаді 1944 року в Станіславі стають відчутнішими зовнішні прояви радянської влади. Машина комуністичної пропаганди набирає обертів. У місті утворюють університет марксизму-ленінізму з історичним факультетом. Про цю подію єдина на той час офіційна газета області "Прикарпатська правда" писала так: "Основне завдання університету - допомогти радянському й партійному активу Станіслава оволодіти теорією Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна. Навчання починається у грудні ц. р. Набір слухачів проводиться щодня. Вже надійшло 110 заяв. Але не всі парторганізації виконали рознарядку МК КП(б)У і відволікають добір слухачів. Це, передусім, стосується Станіславського вузлового комітету (секретар т. Галахов), парторганізації облпрокуратури (секретар т. Орловський)".
З нагоди річниці жовтневої революції 1917 року Станіслав починають прикрашати. Насамперед плакатами із зображенням товариша Сталіна. "На всю стіну будинку по Грюнвальдській вулиці написано портрет того, чиє ім'я є символом великих всесвітньо-історичних перемог", - писала тоді газета.
Напередодні у Станіславі проводиться святкова виставка образотворчого мистецтва. Свої роботи виставляють 36 професійних художників та самоуків. Учасником виставки є "художник-початківець, син письменника Івана Франка - Тарас Франко", який у той час замешкав у місті. Які роботи виставляв Тарас Іванович, газета не уточнює. Очевидно, їхні назви та тематика не були в руслі комуністичної пропаганди. Натомість газета детально описує картину Салабая "Червоноармійці в Карпатах" та роботу Навроцького "В'їзд Червоної Армії", яку художник написав ще під час "перших совітів" 1939 року, а впродовж німецької окупації переховував вдома у задній стінці шафи.
В ці листопадові дні "Прикарпатська правда" друкує перші обов'язкові постанови нової обласної влади. Деякі з них стосуються мирного життя: про проведення техогляду авто-мототранспорту (техогляду не підлягають машини, що належать НКВС), про санітарні умови торгівлі продуктами на ринку міста (продаж харчів окремо від промислових товарів, заборона торгівлі із землі та рук).
І тільки "Обов'язкова постанова № 5 від 5 листопада 1944 року" нагадує, що в довколишніх лісах триває війна, яку ведуть з Червоною армією підрозділи УПА. Своєю постановою нова влада заборонила селянам приймати на нічліг сторонніх осіб, "навіть родини з іншої місцевості". Селян зобов'язали повідомляти про появу сторонніх і організувати "сторожеву охорону в нічний час", до якої мали залучатися усі чоловіки віком від 15 до 55 років та жінки - від 16 до 50 років. Ухилення від несення нічної охорони загрожувало шестимісячним ув'язненням. Громадяни, які переховують в себе сторонніх осіб або не повідомляють про них представників влади, притягуються до "кримінальної відповідальності за законами воєнного часу". Тоді це означало виселення до Сибіру або розстріл.
За два тижні до нового 1945 року в Станіславській області почали видавати нові радянські паспорти. Єдина на той час офіційна обласна газета "Прикарпатська правда" писала про паспортну систему як про "один із засобів зміцнення соціалістичної законності нашої держави". Паспортизація забезпечувала тотальний контроль над кожним громадянином радянської країни. Без штампу в паспорті про прописку стало неможливо влаштуватися на роботу. Селянам паспортів не видають, і вони фактично закріпачені у колгоспах."З 15 грудня розпочнеться паспортизація в Станіславській області. Спочатку в м.Станіслав і Коломиї, а пізніші в інших містах і районах області... Громадяни зобов'язані напротязі 24 годин прописатись у відповідних відділах міліції. Якщо в паспорті відсутня відмітка міліції про прописку в даній місцевості, дана особа на роботу не приймається", - писала тоді газета. Молодим людям, які не хотіли все життя прожити прив'язаними до одного села, пропонують навчання у фабрично-заводських школах на Сході України. У газеті з'являються листи від першопрохідців, які описують приваби шкіл фабрично-заводського навчання на Донбасі. Ось один із листів, який буцімто надійшов до Гвіздецького райкому комсомолу міста Єнакієво Сталінської (тепер - Донецької) області.
"Коли ми приїхали сюди, нас добре зустріли. Спочатку ми побували в лазні, потім одягли нас в новий одяг, обули в нове взуття і помістили в чисте і світле приміщення. Харчуємося у спеціальній їдальні, де харчування досить добре... Ще раз підкреслюємо, що наше життя тут дуже добре. І ми будемо вчитися так, щоб виправдати те піклування, яке виявляє до нас любий наш великий Сталін".
21 грудня "Прикарпатська правда" вийшла із величезною "шапкою" поруч із назвою газети: "В день 65-річчя батькові і вчителеві, другові і вождю товаришеві Сталіну народи Прикарпаття шлють палкий привіт і найкращі, сердечніші побажання!"
Уся газета була присвячена "любому великому Сталіну". Ось заголовки: "Сталін - це Ленін сьогодні", "Вождь і народ", "Геніальний полководець", "Сталін і велика дружба народів".
У наступному номері газети на першій шпальті з'явилася телеграма, яку прислав мешканцям Станіславщини сам "любий Сталін".
"Станіслав. Секретареві Станіславського обкому КП(б)У тов. Слонь, Голові виконкому Станіславської ради депутатів трудящих тов.Козенко. Передайте трудящим Станіславської області, які зібрали шість мільйонів сімсот двадцять тисяч карбованців, тридцять чотири тисячі чотирнадцять пудів хліба, дві тисячі шістсот сімдесят сім пудів продуктів харчування і дорогоцінні речі на будівництво танкової колони "Від трудящих Станіславщини" мій братський привіт і подяку Червоної Армії. Бажання трудящих буде виконано. Й.Сталін".
ГАЛИЦЬКИЙ КОРЕСПОНДЕНТ |
