 Цілком зрозуміло, що патріоти Снятинщини відхилили подібні грубі, просто рекетирські домагання з чисто принципових позицій. Очевидно одне - яка влада, така і її кишенькова преса.
17 вересня ц.р. відбулася конференція районної організації ВО "Свобода", розпочавшись молитвою та скорботною хвилиною мовчання. Саме в цей день лихопам'ятного 1939-го московська червона орда окупувала Західну Україну під облудливими гаслами "асвабаждєнія" та "защіти жізні і імущєства мєсного насєлєнія". Одначе тая "защіта", як добре знаємо, обернулась страхітливим україножерством - кожен третій українець впав жертвою імперської політики геноциду. Одних закатовано по тюрмах, інших вивезено до Сибіру, ще інші , шукаючи порятунку, масово подались на чужину в еміграцію, а цвіт і гордість нації - тисячі й тисячі патріотів склали голови, збройно відстоюючи свободу, честь і гідність рідної МАТЕРІ - ВІТЧИЗНИ.
ВІЧНА ЇМ ПАМ'ЯТЬ, ВІЧНА ЇМ СЛАВА!
Немало героїв - борців за волю України впало на теренах Снятинщини і, власне, питання гідного вшанування їх пам'яті стало предметом зацікавленого обговорення на минулій конференції. Як це не прикро і обурливо, але належить констатувати той ганебний для усіх нас факт, що саме у Снятині, цьому старовинному й славному своїми національно - визвольними традиціями місті, і до нинішнього дня полеглі герої УПА залишаються не похованими в рамках святого християнського ритуалу та громадянської панахиди. Які колись, так і тепер, в роки державної незалежності України, останки героїв продовжують лежати просто закопаними на старому жидівському цвинтарі - "оскопищі" в буйних заростях чагарів та буряну...
Зазвичай такий обрядовий акт називають перепохованням, але це зовсім не так. Адже погиблих у боях і закатованих по-хижацьки в тюрмах патріотів позбавили навіть звичайного обрядового поховання: спецкоманди "могильників" НКВД скрито, по ночах звалювали їх тіла в рови і закопували, замітаючи сліди своїх злочинств. Нелюди чинили це, щоби стерти з пам'яті імена вірних синів і дочок України, щоб не допустити традиційного вшанування полеглих і поломництва до їх могил та щоб пустити в небуття одну з найгероїчніших сторінок нашої історії. А ще, аби змусити нас забути що то була страшна довголітня жертовна й нерівна боротьба, а по суті - національно-визвольна війна з кривавим ворогом. І те що нас завоювали і уярмили, а не "визволили" і "ощасливили", як намагалась затуркувати наших людей брехлива московська пропаганда.
І якщо повсюдно в наших краях, навіть по навколишніх селах Снятинщини, полеглих героїв гідно вшановано високими могилами та велелюдними урочистими панахидами, то в самому місті , ще раз наголосимо, все залишилось як в часи зловісного червоного тоталітаризму.
Чому це так, неодмінно запитає кожен українець-патріот, хто і що заважає нам - мешканцям Снятина сповнити святий обов'язок перед героями, котрі поклали своє життя на вівтар свободи і незалежності України? Може нам бракує патріотичних і релігійних почуттів та елементарної людяності? Чи може забули ми - громадяни України, кому повинні завдячувати урятуванню від рабства та національного знищення? Ні! Аж ніяк, - маємо відповідальність принципово заявити - зовсім не бракує у нас почуттів патріотизму та вічної вдячної пам'яті. А причина такого ганебного становища - відверто негативна позиція місцевого керівництва. І хоча те керівництво впродовж п'ятнадцятилітньої історії нашої державності неодноразово мінялось - тасувалось, однак його сумнозвісна позиція у цій святій патріотичній справі залишалась залізобетонно незмінною - "ніззя"!
Щоби уникнути голослівності нагадаємо стисло перебіг тієї вкрай непроглядної та сумної справи. Одразу після проголошення незалежності України громадськість міста і передусім родини полеглих героїв УПА порушили справу про їх поховання, і як наслідок , рішенням міської влади відведено для цього відповідну площу при вході до міського кладовища. Одночасно велася необхідна підготовча робота, зокрема за участю районного відділу архітектури продумано планування і оформлення майбутнього військового цвинтаря. Знайдено дуже вдалий взірець для надмогильних кам'яних хрестів та замовлено їх виготовлення. І, головне, знайшлися джерела фінансування - приватні пожертви для здійснення цього проекту - без жодної копійки державних коштів.
Здавалося б , все складається як найкраще. Однак ці наміри і практичну підготовку було грубо перервано: головного архітектора, молодого спеціаліста, який гаряче взявся за цю справу без пояснення причин і мотивів відсторонено від посади, а всі подальші зусилля і намагання намертво заблоковано. Безкінечні звернення до офіційних осіб були просто марною тратою часу і здоров'я. Отак без змін і найменшого просвітку тягнулись довгі і гнітючі роки кучмівщини...
Тепер же, за нинішніх умов національно-патріотичного піднесення, справа поховання полеглих героїв УПА знову на порядку деннім. Однак безнадійно довго шукають у міський Раді своє власне рішення про відведення площі під поховання і безпорадно розводять руками - десь, начебто, загубилось і нічого не вдієш... А тим часом у керівних головах визрів просто знущальний намір: поховати полеглих національних героїв... поруч із могилами "істрєбітєлєй-енкавидистів", що знайшли погибель на нашій землі! Це явне блюзнірство і знущання над пам'яттю наших героїв! Виступаючи на конференції рідні полеглих категорично заявили: "Подібне рішення могли прийняти люди, які не мають ні серця, ні розуму, ні сумління! Як же можна хоронити наших хлопців - на глум та посміховище разом із катами-душогубами?!" Свята правда, і ми не можемо із цим не погодитись.
В тому зв'язку доречно нагадати історію одного жертовного подвигу. Наша краянка, молоденька Оля Одинська, в той час студентка Львівського медінституту, керувала службою Червоного Хреста в УПА Коломийської військової округи. Взимку 1946-го її вислідило НКВД і, воліючи вмерти аніж здатися в полон, Оля себе важко поранила. Тим не менш піддавали її страшним туртурам, аби вирвати зізнання про місце знаходження криївок - лазаретів з раненими повстанцями. І в перервах між катуванням, коли кати проводили її до чуття, шепотіла почорнілими устами до медсестри-українки: "Прошу, не ратуйте мене, я не хочу жити...".
Ніхто не знає де вороги скрили останки закатованої героїні-мучениці, але тепер важливіше інше: невже не гідна Ольга Одинська, як і сотні інших героїв національного опору, символічного обрядового поховання, бути увічненими своїми іменами на намогильних хрестах, відправою - панахидою, "Вічною пам'яттю..."
І тому зі всією конкретністю і означеністю адресуємо це запитання до Снятинських керманичів і додамо: вся оця ганебна історія із недопущенням поховання полеглих героїв УПА якраз і є справжнім показником патріотизму, елементарної людяності та християнського благочестя у місцевих керівних персон. А завчене псевдопатріотичне словоблуддя, фальш та лицемірство - маска і не більше!
Також не зайве декому нагадати, що позбавлення обряду поховання споконвіку вважається тяжким злочином і гріхом, що як прокляття тяжить над живими. Тому не випадково християнські цивілізовані народи, за прадавньою традицією, після кривавої битви обов'язково належно хоронили навіть ворогів, щоб їх душі знайшли вічний упокій. І якщо сталінсько-беріївські катюги грубо зневажали той звичай, як дикуни й антихристи, то тут ясно і зрозуміло. Але тепер у нас в Український державі - як такі речі сприймати та назвати?!
А тому, з позиції чисто людського християнського милосердя, вважаємо за необхідне висловити до Снятинського керівництва таке побажання: вже пора найвища припинити недостойні ігриська навколо справи поховання полеглих героїв УПА і будьте ласкаві, добродії, зробіть зусилля над собою і спроможіться не перешкоджати та не блокувати цієї справи. Сміємо запевнити - зовсім не потрібно Ваших трудів, сприяння та фінансової допомоги - все буде зроблено і без цього. Це - гарантовано! Хіба що вже на урочисту панахиду завітаєте, звичайно по змозі, щоби не відриватися від більш важливих та цікавих для себе занять...
Окрім того існує ще й інший аспект справи, що настійно змушує закликати місцеву владу до невтручання. Вже здавна в Снятині якось так складається, що наміри й зусилля чиновницьких структур в історико-меморіальній справі закінчуються вкрай плачевно. Взяти хоча б воздвигнутий в самому центрі "меморіальний комплекс" до майбутнього 850-ліття Снятина. На превеликий жаль та сором - сумне то видовисько! Просто вражає, наскільки люди, причетні до створення отого "дива", обділені елементарними почуттям естетизму, краси, смаку. Це вже не кажучи про здоровий глузд. І мимоволі думається: а чи не краще було б обмежитися пам'ятним знаком та посадити кілька смерічок, аніж виставляти ціле місто на посміховисько чимось аж наскільки потворно-карикатурним...
Взяти інше, вже безпосередньо до теми. Невдовзі після виділення площі для поховання героїв УПА, моментально виник на ній "меморіальний" об'єкт у вигляді хреста в метр заввишки, із водопровідної труби на бетонній підніжці. Роботи з тим було на годину-дві - не більше. І, уявіть собі, той "монумент" не посоромились наректи "...пам'ятником полеглих за волю України"! І була у тому жесті не лише цинічна зневага до пам'яті героїв, але й вмисний намір перешкодити тут захороненню - бачите, мовляв, місце вже зайняте тим "пам'ятником"... Не дивно, що ініціатива тієї ганебної затії належала місцевому православному отцю, відомому в буремних часах становлення нашої державності анафемами супроти "націоналістів - бандер, які вимахують синьо-жовтими катранами", себто ганчір'ям! Тож не випадково, що на Снятинщині процвітає "грабунковий бізнес" старовинними церковними реліквіями, та вибухають гучні кримінальні скандали: заходять вірні в храм Господній, а церковний іконостас... по злодійське продано!
А скільки зусиль потрібно, щоб вирвати, мов із пащі звіра, приміщення для так довго очікуваного музею національно-визвольних змагань у селищі Заболотові. Аж не віриться, що замість колишнього музею "Великой Отечественной" вдасться вибороти право на музей вшанування та увічнення пам'яті наших героїв та їх подвигів.
Так що явно недолюблюють Снятинські керманичі справи шанування національних традицій та полеглих героїв, ой недолюблюють... Не допускають, блокують, опираються наскільки можливо, а коли вже доводиться вимушено поступитись - роблять все, щоб вийшло якось спотворено та сміховинно.
Тому ще раз закликаємо Снятинську владу: "Схаменіться, не множіть гріха і провини перед загиблими героями національно-визвольних змагань, дайте можливість патріотичній громадськості Снятина реалізувати наміри щодо так довго вистражданого поховання та гідного вшанування світлої пам'яті наших національних героїв!"
Ми, учасники районної конференції ВО"Свобода", твердо віримо, що ця свята справа неодмінно восторжествує.
Цю заяву одноголосно схвалено на конференції Снятинської райорганізації Конгресу українських націоналістів, а також засіданні Проводу районної станиці Братства ОУН-УПА.
Прес-служба Снятинської районної організації ВО "Свобода" |
