Сьогодні - День українського кіно. Напередодні наш кореспондент мав розмову з найвідомішим і найвидатнішим українським кінорежисером та кінооператором (він створив фільми "Тіні забутих предків", "Криниця для спраглих", "Вечір напередодні Івана Купала", "Білий птах з чорною ознакою", "Лісова пісня", "Молитва за гетьмана Мазепу" і ще десять стрічок) Юрієм ІЛЛЄНКОМ.

Юрію Герасимовичу, вітаємо Вас із Днем українського кіно!

Дякую, але для мене і моєї дружини Людмили Єфіменко - це свято зі слізьми на очах. Власне, свято того, чого нема, адже як такого нині національного кіно немає. І це доконаний факт. Воно знищене зусиллями наших владних чиновників, які бездумно, скоріше зумисно з постанням незалежності кинули його у вир конкуренції, водночас віддавши весь свій інформаційний простір чужинцям. Ми потрапили в політичний Чорнобиль, у систему зрад, які тривають і сьогодні.

На наших екранах - засилля російських і американських фільмів. Значить, це комусь вигідно? Вигідно всім, окрім українців. У радянські часи за прибутками, які воно приносило до бюджету, кіно йшло після горілки. І американці, і росіяни це дуже добре розуміють і мають цілі програми знищення національного кіно й завоювання чужого інформаційного простору. Комусь дуже не хочеться, щоб українці подивилися на себе в дзеркалі екрана, пороздумували над своїми проблемами, над шляхами їх вирішення. І ми дивимось на росіян та американців, переживаємо за них і поволі стаємо частиною їхнього соціуму. Але ж зайди ще й збирають всю сметанку з нашого і без того бідного бюджету, власне, ми просто платимо їм за те, що їх бачимо.

З'явилась інформація, що Голлівуд узявся знімати українське кіно, росіяни знімають "Тараса Бульбу"...

Не будьте наївними, американці просто купили сценарій Марини і Сергія Дяченків, але зніматимуть фільм у себе, гратимуть їхні актори, працюватимуть їхні режисери. Те ж саме зі зйомками "Тараса Бульби" у Санкт-Петербурзі, чи з новим нібито російсько-українським проектом, здається щось про метро. Студія Олександра Довженка самостійно не реалізує жодного проекту, а за великим рахунком просто розвалена. Як пояснили мені поінформовані люди, вона давно належить Сивковичу, Табачнику, Суркісу. Чи їм до національного кіно?..

Але ж у Верховній Раді відбулися парламентські слухання і здавалось, що крига скресла, нарешті український кінематограф запрацює на свою Батьківщину. Чи можна уявити собі таке?

Можна. Можна і треба зробити. існує чітка і професійно аргументована програма, яка охоплює широкий спектр проблем виведення нашого кінематографа в стан, коли він почне приносити прибутки, і головне - створювати інформаційний простір як головне надбання української культури, як її стратегічний ресурс. Але потрібна підтримка держави і народних обранців. Треба негайно прийняти закон про розвиток національної кінематографії, про оподаткування прибутку від кіно, про ПДВ, плату за землю, внести зміни до митного законодавства в плані сприяння національному кінематографу. Усі відповідні законопроекти вже давно внесено до Верховної Ради, але до них руки не доходять.

Може, нова коаліція візьметься за них?

Може, їх просто зацікавлять прибутки, які може приносити кіно, і вони сприятимуть його розвиткові.

Ви не сказали, чим займаєтесь нині?

Оце на дачі займаюсь осінніми роботами. Вчора був на грибах і зібрали з дружиною 76 білих... А дача моя якраз через Дніпро навпроти Чернечої гори. Дивиться суворо на мене Шевченко і ніби говорить: "Заповідав же я вам, діти мої, "Поховайте та вставайте!.." А ви все по дачах картопельку копаєте, варення варите, а Україна пропадає... І від того мені сумно і прикро.

Все ж газета "Галичина" вітає Вас, Юрію Герасимовичу, зі святом і висловлює сподівання, що воно все-таки прийде на нашу вулицю.

Богдан Вівчар

ГАЛИЧИНА