Помаранчевій революції - рік. Усі ми тією чи іншою мірою були її учасниками. Хтось "тримав" Майдан у Києві, хтось - в Івано-Франківську, в районі, місті, селі. І ніхто не вимагав для себе якихось благ. Усі відстоювали правду, справедливість, демократію. Саме про ідеали Майдану та їх реалізацію в нашому нинішньому бутті йшла розмова на традиційному круглому столі в "Галичині"

У Києві на Майдані... революція йшла

- То що ж насправді відбулося рік тому в столиці, у містах і селах України? - звернувся до присутніх О. Басок. - Сплеск національного духу становлення української нації, революція, переворот чи щось інше? Що для вас означають ті події?

- Це була тиха і мирна революція. Суспільство справді дійшло до межі, коли верхи вже не могли керувати по-старому, а низи не сприймали брехні, лукавства, фальсифікацій, які у найбрутальніший спосіб застосував кучмівський режим на президентських виборах, - продовжив розмову В. Плисак. - Саме дії влади дали поштовх до масових виступів народу одразу ж після другого туру президентських перегонів. Чаша людського терпіння переповнилася. Цинічна зневага чиновників до конституційних прав і свобод громадян не могла тривати безкінечно. І стався вибух. Власне, розглядаю події річної давності як революційний листопадовий зрив. Сталося це ще й завдяки цілеспрямованій і добре координованій діяльності політичних партій, об'єднаних у блок "Сила народу". Вони діяли на всіх рівнях - від сільських, міських осередків аж до столиці.

- Помаранчева революція - це історична необхідність, викликана об'єктивними суспільними процесами, - долучився до розмови М. Конрад. - Люди захотіли врешті-решт справді українського президента, яким у їхній уяві був Віктор Ющенко. Але революційний Майдан - лише перший крок до глибинної реформації всіх сфер українського суспільства. Що ж до івано-Франківщини, то ми в тому процесі були серед перших. Тому що наша область - одна з найбільш корумпованих. У нас найвищий рівень безробіття, трудової еміграції, найбільше проблем у царині промисловості, сільського господарства, реанімації знищених у 90-х роках промислових підприємств і господарств...

- Для мене і моїх ровесників це був насправді революційний зрив, - вступив у розмову Р. Марцінків. - Здавалося б, аполітична молодь, якою нас уявляли тодішні можновладці, не здатна була на вияв такого патріотичного і могутнього спротиву кучмізмові. Але ми виступили разом навіть не будучи в якихось політичних партіях. На Майдан нас мобілізували громадські організації Студентське братство, "Чиста хвиля", "Пора"... Саме вони першими підняли хлопців і дівчат технічного університету нафти і газу і вивели на станіславський майдан. За нами вийшли наші друзі з Прикапатського національного та медичного університетів, з коледжів і навіть шкіл. Одразу ж ми делегували своїх представників на київський Майдан. І цієї молодої хвилі не можна було здолати нікому.

- Зрозуміло, що народ ішов на Майдан не за месію, його вела туди спрага за правдою, справедливістю, добром. Великою мірою це була, як на мене, національна ідея, котра на той момент об'єднала українське суспільство, - висловила своє бачення проблематики Н. Рим. - Це справді було народження нації. Люди усвідомили нарешті, що вони громадяни своєї держави і можуть реально впливати на історичний хід її розвитку. Хоч, зрозуміло, були й месії, у нашому разі - лідери революції. І цього не відбереш. Інша річ, як усе це повернулось у наші дні через рік. Але це тема подальшої розмови.

- Як на мене, це друга революція за роки незалежності, - переконаний Я. СвелеБа. - Перша у 91-му привела, нехай і формально, до створення незалежної держави. Помаранчева революція спричинилась (у всякому разі так хотілося) до приходу української влади. Але як і тоді, так і тепер її речники заявляють, що вона закінчилась, що потрібно працювати, розбудовувати державу тощо. Вважаю, що це верх цинізму. Ми знову готуємо похорони нашої волі. У 91-му влада залишилась у комуністів. і ось ми під їх орудою і "розбудовуємо" державу. Маємо результати. Тепер знову влада залишилась у кучмістів, які переконують нас у тому, що не потрібні потрясіння і революційний злам старої системи. А для націоналістів головне, аби національна революція була доведена до логічного кінця. До влади мають прийти українські патріоти, а не інородці та перешиванці. Хто би там що не твердив, але домінантою у цій країні повинна стати титульна нація. Цього й вимагав Майдан...

Мета була ясна...

- Чи справді мета, яку проголошував Майдан, була чистою, прозорою, зрозумілою? - запитав учасників круглого столу О. Басок. - Адже попри те, що з часу революційного здвигу минув рік, відповіді на це питання, як на мене, суспільство не дістало.

- "Кучму - геть!" - ідеалом Майдану була зміна антинародного режиму, - вважає В. Плисак. - Та під цим гаслом люди розуміли не лише відсторонення від влади Кучми, Медведчука, Януковича, а й радикальну ломку старої влади. На жаль, цього не сталося. Ющенка одразу ж оточили такі самі олігархи, які свого часу терлися біля кучмівського корита. І, по суті, нічого не змінилося. Бо ж ніхто не відповів ні за розкрадання народного добра, ні за вбивства журналістів і політиків, ні за фальсифікацію результатів виборів...

- Те, що сталося рік тому, - буржуазно-демократична революція, - зазначив М. Конрад. - Яка, на жаль, фундаментально не змінила бази суспільства. Скоробагатьки, які 14 років безперервно розкрадали державу, награбованого не позбулися. Багаті не поділилися статками з бідними, як обіцяли лідери Майдану. Далеко не потрібно ходити. Візьмемо нашу область. Високопоставлені злодюги розікрали високотехнологічні підприємства "Родон". "Карпати", "Індуктор", вивезли як брухт рейки побудованих із крупівської сталі вузькоколійок, до чого навіть не додумались окупанти - ані німці, ані совіти... Ідеалом Майдану було створення робочих місць. На жаль, ми пішли шляхом, як мовиться, найменшого опору. Замість підвести з колін промисловість, сільське господарство, де створюється валовий національний продукт, ми облаштовуємо лише торгові місця. Отже, революція має продовжуватись саме в цьому напрямі.

- Для мене ідеал Майдану - це утвердження українства. Цей ідеал почав реалізовуватись, - продовжив розмову Р. Марцінків. - Ми таки обрали першого народного і справді українського Президента, який вперше за роки незалежності запропонував нації належним чином на державному рівні вшанувати пам'ять жертв голодомору. Зрештою, і "Криворіжсталь" продана за належною ціною, як і обіцяв Ющенко на Майдані. Переконаний, що Майдан має продовжитись чесною працею кожного з нас.

- Думаю, що головним гаслом Майдану було твердження "Ми не бидло, ми не козли!.." Люди нарешті відчули себе людьми, - ствердила Н. Рим. - Біда, правда, в тому, що нас знову починають вважати бидлом. Чи не доказ цьому Меморандум про співпрацю, який підписали Ющенко та Янукович? Та й ми не бачимо втілення у життя новою владою національної ідеї. Що, скажімо, змінилось за рік у просвітництві народу. На сході України виросло покоління українців, яке й досі не знає, за що боровся і загинув Степан Бандера.

- Ідеалом Майдану була тотальна вимога правди. Але цієї правди досі ніхто не почув, - вважає Я. Свелеба. - Адже творилися жахливі злочини і фальсифікації. Чи хтось із організаторів відповів перед законом за це? З українців і далі насміхаються з усіх радіо- і телеканалів. Вони жеруть наше сало і нахабно питають: "Чєво хатят еті хахли?". І далі вже при народному Президентові продовжуються ганебна політика і практика денаціоналізації України, метою якої є знищення українства.

Куди хитнувся маятник?

- Одні говорять про розчарування, інші твердять, що маятник хитнувся від бурхливого вияву майданних емоцій до певної апатії, - вивів дискусію, як мовиться, на фінішну пряму О. Басок. - Зрештою, саме така поведінка людей є психологічно вмотивованою. Та й історія свідчить, що після соціальних здвигів настає період сумнівів і хитань.

- Аби період сумнівів та хитань не затягнувся, "Народний союз "Наша Україна" (НСНУ) пропонує об'єднання національно-патріотичних сил, здатних реально протистояти реваншові команди Януковича, - сказав Р. Марцінків. - Ми пропонуємо суспільству антикорупційну програму, реформу судової системи, відродження українського села, співпрацю влади з підприємництвом. Я не згоден з думкою, що влада не має національного стрижня. Просто за такий короткий проміжок часу вона не змогла повною мірою проявити себе.

- І все ж влада слабка. Річ не в тому, що вона не може проявити себе, вона й не прагнула до реалізації ідеалів Майдану, - заперечила Н. Рим. - Де програма В. Ющенка "Десять кроків назустріч людям"? Влада навіть не згадує сьогодні про неї. У наших судах продовжують творитись жахливі речі. Всі це бачать, а Президент обіцяє втроє, а то й уп'ятеро підвищити служителям Феміди зарплату. Можливо, якісь зміни настануть після виборів?..

- Швидких змін я не сподіваюсь. Принаймні, політологи обіцяють, що в новому парламенті залишиться до половини нинішніх депутатів, а серед них, як ми знаємо, понад 300 мільйонерів, - констатував В. Плисак. - Шкода тільки, що на перехідний період ніхто не запропонував, аби депутатів обирали не на п'ять років, а на два, як це було в сусідніх країнах. За великим рахунком нинішня влада не діє в річищі національних інтересів, бо, скажімо, хіба не можна було перевести навчання у ВНЗ на українську мову? Чи поставити вимогу про повернення Росією боргів за привласнені вклади наших громадян в Ощадбанку? Чи сплати військовим пенсіонерам російських пенсій, як цього добилися прибалти?..

- На жаль, небезпека для існування нації не тільки не минула, а й посилилась, - доповнив свого колегу М. Конрад. - З першого вересня до школи пішло менше дітей, ніж торік. Влада не зуміла дати стимул для розвитку виробництва, а злодії, котрі розікрали підприємства, так і залишились непокараними. Шкода, що і судова система не функціонує належно, що створює в суспільстві атмосферу безкарності та правового нігілізму. Бандити так і не сіли в тюрми. Чи не спонукатиме це їх і далі творити безчинства, як було до цього?

- У суспільстві відчуваються розчарування, апатія та зневіра в тому, що можна побороти корупцію, посадити бандитів за ррати, очистити державу від рудиментів комунізму та кучмізму, - сказав на завершення розмови Я. Свелеба. - Але ми, націоналісти, бачимо світло в кінці тунелю: прихід до парламенту націоналістів під проводом Олега Тягнибока. Така фракція обов'язково має бути створена у Верховній Раді, аби захищати інтереси українців, бо вся історія нашої незалежності свідчить, що ніяка політична сила, окрім націоналістів, не здатна відстояти національну ідею.

***

Річниця Майдану, на жаль, не дає нам приводу для оптимізму. Але, як би там не було, розчаровуватись не варто. На порозі нове випробування - вибори до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування. Мусимо усвідомити, що ті сили, які рік тому ледь не поставили країну на грань громадянської війни, прагнуть взяти реванш. Цим самим поставити хрест на українській мрії. Хотілося б, аби цю аксіому усвідомили не лише виборці, а насамперед політики з національно-демократичного табору. Щоб не було нового Майдану, потрібно вже нині простягнути один одному руку тим, хто рік тому стояв пліч-о-пліч під холодним листопадовим небом.

Богдан ВІВЧАР, Роман ГЛАДИШ